Довіра – це чітке запевнення в тому, що людина тебе не зрадить. Стабільність відносин грунтується на цьому моральному якості. Конфуцій, великий китайський мислитель, сумнівався, що можна мати справу з людиною, якій не можна довіряти. Якщо не впевнений в іншій людині, то при спілкуванні з ним знаходишся в стані захисту, очікуєш зрада. Психологічно така ситуація дуже складна. Людина, зрадив один раз, може зрадити знову. А, може, він зрозумів свої помилки і прагне очиститися, завоювати довіру?
В літературі тема недовіри і зради піднімалася дуже часто. Ситуації такого типу зустрічаються дуже часто у повсякденному житті, тому письменники хотіли показати моделі поведінки, яким можна було б слідувати читачам.
У класицизмі, коли між позитивними і негативними героями проводилася чітка грань, люди не довіряли і не мали жодних справ з віддавали їх індивідуумами. Коли кордони між чорним і білим стали розмиватися, зрадники або виправляли свої помилки, або посилювали їх.
У «Капітанської дочці» А. С. Пушкіна Олексій Швабрин, колись добре спілкувався з Петром Гриневым, зраджує його, завдає йому поранення, стає на бік ворога. Зрозуміло, що головний герой не зміг більше мати з ним справу.
Віктор Комаровський з «Доктора Живаго» Б. Н. Пастернака зруйнував сім’ю доктора, розлучив його з дружиною. Живаго теж не став мати з ним справу надалі, адже людина навіть не розкаявся у своїх вчинках і продовжував скоювати злочини. Іноді навіть покаяння не може стерти грань недовіри у відносинах.
У п’єсі Островського «Гроза» Катерина публічно розкаялася у зраді чоловікові, але це не принесло їй полегшення, тому дівчині довелося звести рахунки з життям.
Письменники стверджують практично в один голос, що недовіри немає місця в стосунках людей. Зрадивши один раз, людина зрадить і знову, тому що по-іншому він вести себе вже не зможе.
Каяття і покаяння – це добре, але слід думати про майбутнє, про почуття людей, яких зрадив. Довіра навіть ставиться вище самого світлого і прекрасного почуття любові. А якщо вже і мати справу з людиною, якій не можна довіряти, то тільки дуже обережно. Ніхто не виключає факту, що людина усвідомлює свої вчинки і не буде більше так чинити підло. Але все одно потрібен хоч найменший відсоток довіри, щоб дати йому можливість все виправити.
