Більшість творів, які М. Ю. Лермонтов написав у 30-х роках, присвячені суспільним проблемам. І це не просто марнослів’я, а роздуми, засновані на власному досвіді. Михайло Юрійович в молодому віці встиг поспостерігати за життям як простого народу, так і світського суспільства. Він розумів, що його поколінню не вистачає рішучості, тому воно не діє.
У 1838 р. поет написав рядки «Думи», висловивши в них свою думку про сучасників. Ця тема не нова в його ліриці. Ідеї, реалізовані в «Думі», вже з’являлися у вірші «Бородіно», «Чаша життя», «Пророк». Окремі думки з перелічених творів були перенесені в текст про лермонтовському поколінні.
Що ж підняло осад неприємних емоцій Михайла Юрійовича? Вірш було створено, коли поет перебував на службі в кавказьких краях. Тут він познайомився з декабристом, спілкування з яким затягнулося на досить довгий час. Молодий чоловік був вражений силою духу, незгасною вірою людини, його стремленьем втілити ідеї, що стосується суспільства в життя. Михайло Юрійович мимоволі порівнював товариша-декабриста з людьми, яких знав до цього моменту. Різниця була вражаюча.
Лермонтов М. був засмучений результатами співставлення, хоч ще в юності здогадувався про такий стан речей. Багато хто його товариші здалися тепер безвольними, слабкими маріонетками, які боялися царя і думали лише про себе. Бунтівний геній Лермонтова не міг залишатися осторонь проблеми і мовчати. Так виник збірний образ покоління поета, втілений у вірші «Дума». Умовно його можна назвати последекабрьским. Не даремно автор каже, що його покоління боїться «помилок батьків». У цих рядках він натякає на провал повстання декабристів. Зміст віршів стало причиною синтезу в «Думі» двох жанрів – елегії і сатири.
Історик літератури, який присвятив багато праць життя і творчості Лермонтова, П. Висковатов стверджував, що при створенні «Думи» М. Ю. Лермонтов орієнтувався на твори француза Огюста Барб’є. Цю теорію підтримував Б. Эйхенбаум, який прийшов до висновку, що поезія Барб’є зробила вплив не тільки на згадане твір, але й на пізній період творчості Лермонтова в цілому.
Вірш швидко поширилося в народі, адже в 1839 р. його опублікували в журналі «Вітчизняні записки», а в 1840 році воно увійшло до збірки творів Лермонтова. Автограф до вірша не зберігся до нашого часу.
Твір привернув увагу критиків. Наприклад, Ст. Бєлінський, який високо цінував творчість Лермонтова, вважав, що «Дума» ознаменувала повернення Михайла Юрійовича на літературну арену. Н. А. Мельгунов стверджував, що рядки вірша наводять на читачів смуток, змушуючи задуматися про долю свого покоління і про суддю нащадків.
«Дума» справила вплив на інших представників російської літератури. Наприклад, фрагменти з неї використовували А. П. Чехів і К. Григор’єв.
