1340-1353 – роки великого князювання сина Івана Даниловича Калити – Семена Івановича Гордого. Цей князь мав незаперечний авторитет на Русі. За роки його правління на всіх руських землях запанували мир і спокій, не сталося жодного грабіжницького навали монголо-татар.
Згідно із заповітом Калити, Семен Іванович став великим князем московським, отримавши у спадок 26 міст, включаючи Можайська і Коломни, а також частину Москви. Столиця князівства була поділена на три частини між братами: Семеном, Іваном і Андрієм.
Московське князівство вже зміцніло настільки, що Семен закономірно розглядав себе і спадкоємцем титулу великого князя. Москва дедалі впевненіше заявляє про свої претензії на лідерство у всій Русі.
Амбітним устремлінням Насіння сприяло його сімейне становище. У 1317 р. він уклав дуже вигідний династичний шлюб з дочкою литовського князя Гедиміна Августою. Литовське князівство було одним з найсильніших держав Європи. Династичні зв’язки не тільки посилювали авторитет Насіння, але і забезпечували міцний тил на заході.
Відразу ж після смерті батька Семен подався в Орду за ярликом. Незважаючи на силу Москви, вирішили спробувати щастя і інші руські князі. Проте хан Узбек, довго не думаючи, віддав ярлик Семену Івановичу. Руські князі беззастережно визнали його зверхність.
Все ж на початку князювання Семену довелося зіткнутися з непокорою. Послані ним у Новгород намісники були захоплені новгородцями і укладені в Торжок. Їх звільнили самі жителі Торжка, побоюючись помсти великого князя. Семен же закликав всіх руських князів виступити в похід на Новгород. Величезне військо вже готувався виступити, коли новгородці попросили миру і беззаперечно взяли московських намісників.
Семена Гордого, що володіє необмеженою владою на Русі, доводилося раніше в усьому коритися монгольським ханам. Узбек віддав Нижній Новгород Костянтину Васильовичу Суздальському, і Семен з гіркотою послухався.
У 1341 р. Узбек помер. В Орді почалася кривава усобиця, з якої переможцем вийшов Джанібек. В 1342 р. Семен поїхав до нього на уклін і був затверджений новим ханом в якості великого князя. Згодом московський князь зробив ще кілька поїздок в Орду, де йому незмінно надавали велику шану і повагу.
Досить напружені стосунки склалися у Насіння з церковною владою. Монголо-татари були віротерпимі й не стали накладати на російську церкву данину. Московський і ряд інших князів вимагали від митрополита Феогноста, щоб церква несла таку ж фінансову залежність від Орди. Феогност у відповідь добився в хана підтвердження колишніх пільг. Дружина Джанібека Тайдула навіть видала указ, в якому руським князям заборонялося застосовувати силу по відношенню до церкви.
У 1347 р. після смерті Августи Семен уклав ще одні вигідний шлюб, одружившись на дочці Олександра Михайловича Тверського. Це означало врегулювання відносин і тимчасове припинення довгого протистояння Москви і Твері.
В кінці 40-х рр. починають погіршуватися відносини між Москвою і Литвою. Князь Ольгерд хотів домовитися з ханом про спільні воєнні дії проти Насіння. Однак Джанібек видав литовських послів, і Ольгерд пішов на мирову.
У 1351 р. Семен почав похід на Смоленськ. До зіткнення знову справа не дійшла, так як смоленські посли попросили миру.
В кінці правління Семен Гордий підтвердив поділ Московського князівства, затверджене Іваном Калитою. Так був закріплений порядок появи нових династій всередині московської князівської гілки.
В 1353 р. в Москві спалахнула епідемія чуми. Серед численних жертв виявився митрополит Феогност, а також старші сини Калити – Іван і Семен Іванович Гордий.
Основна заслуга Семена Гордого – встановлення міцного миру на всій території Стародавньої Русі. Це дозволило йому зміцнити помножити спадщину батька, стимулювати економічний розвиток Русі і проводити обмірковану зовнішню політику.
