Серед величезного розмаїття романів і творів російської літератури, творіння Бориса Леонідовича Пастернака під назвою «Доктор Живаго» займає особливе місце. Такий роман слід читати не поспішаючи, вчитуючись у кожне слово й кожну фразу. Адже у будь-якої деталі, навіть невеликий, можна знайти свій певний сенс, який має важливе значення.
Борис Пастернак пише про смутному, темному періоді часу в історії Росії. Проте робить це він неймовірно талановито, підключаючи весь свій поетичний і прозовий дар.
Роман з легкістю можна прозвати мелодійним, в ньому гармонійно поєднується реальність і поезія. На сторінках свого твору автор намагається описати життя звичайних людей, і робить це з конкретною річчю. Він доносить до читачів думка про те, що при будь-яких обставинах, у будь-якій ситуації потрібно залишатися живим і справжнім.
Як реалістично передано опис природи. Краєвиди просто вражають уяву. Читач може спостерігати за приходом весни, за пожвавленням всього навколо.
Особливими відзнаками має образ Батьківщини. Борис Пастернак порівнює її з коханою жінкою і звертає в її бік такі ж ласкаві слова. І такими пронизливими, душі щемящими словами наповнений весь роман «Доктор Живаго». Пастернак називає Батьківщину «мученицею, упрямицей, боготворимой, знаменитою мамою».
Не можна не погодитися, наскільки оригінальним було опис рідних земель, на яких герої роману просто жадали життя – вільною і щасливою.
Дуже цікаво помітно і той факт, що у романі автор дає опис двох пір року – зими і весни. Зима порівнюється з бурями, з хуртовинами, з хуртовинами і асоціюється із проходить революцією. Але видніються в зимовій холоднечі вогники свічки, яка ніби підглядає із замерзлого вікна за перехожими і подорожніми. Саме такий вогник дає надію на світле майбутнє.
Всі ті образи, які створює і передає в рядках роману Борис Пастернак, співзвучні з внутрішнім світом головного героя. Юрій Живаго може бачити красу кожного дня, навіть самого звичайного. Він з надзвичайним захопленням спостерігає за пейзажами вогненної зорі, яка огортає ліс. І ці промені немов пронизують його душу наскрізь. Доктор Живаго часто розмірковує не тільки над красою природи, а й над витоками її народження.
Біблійні теми займають важливу роль у рядках роману. Філософські ідеї, взяті з думок самого автора, м’яко і талановито лягають на сторінки твору.
І, звичайно ж, не варто забувати про любовні відчуттях, якими наповнена душа Юрія Андрійовича. Без цих емоцій і почуттів життя звичайної людини була б не справжньою. Як багато віршів присвячено саме цій темі – хвилюючою, зворушливою, ніжною і щиплющей серця людей.
Роман «Доктор Живаго» Бориса Леонідовича надзвичайно різноманітний і оригінальний. Він схожий на віршовані рядки, написані у вигляді прози. Кожен читач розкриває у рядках роману свій сенс, сприймає описані події по-своєму. В цьому і полягає його унікальна особливість.
