Отрок-киянин – центральний герой літописі підліток «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича». Хлопець допоміг звільнити рідне місто від печенігів. Якщо попросити читача літописної повісті назвати асоціації, що викликаються цим образом, напевно серед багатої палітри слів буде «подвиг».
Цю лексему ми чуємо дуже часто. Що ж вона означає? Які вчинки можна назвати подвигом? Відповіді на ці питання допоможуть зрозуміти, чому те, що зробив, юнак з літопису «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» можна назвати подвигом? У словниках це поняття тлумачиться як героїчний самовідданий вчинок. Розберемо, наскільки відповідають описані в доданні події такого тлумачення.
Літописна повість «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» переносить читача в далекий 968 рік. У цей час Київ терпить облогу печеніг. Ворог насмілився підійти впритул до міста, так як знав, що князь Святослав далеко. Кияни придумали план порятунку, але для його реалізації потрібен доброволець, який би не побоявся пройти через військо ворога і переплисти на протилежний берег Дніпра за допомогою.
До радості знемагаючого від спраги і голоду народу такий сміливець знайшовся. Це був юнак, який рішуче відповів: «Я проберусь». А адже він знав, яка небезпека чатувала за стінами міста, усвідомлював, що за найменшої необережності може бути убитий або захоплено в полон. До того ж хлопець відправився в шлях один, міг покладатися тільки на себе. Як бачимо, про власній голові він дбав найменше, тому що головна його мета – врятувати народ. Це якраз і демонструє самовідданість.
На небезпечну справу не погодився жоден дорослий. Отрок був впевнений у своїй винахідливості, тому зумів обдурити печенігів і ніхто від його обману не постраждав. Не злякався він і ворожих стріл, які свистіли над головою під час переправи через Дніпро. Хлопець зміг зробити те, що по силі одиницям. І це заслуга його сили волі, щирого бажання послужити іншим. Його вчинок можна вважати героїчним. При цьому він зовсім не думав про винагороду і славі.
Подвигом, як правило, вважається те, що приносить користь іншим людям, рятує їх. Це вчинки з низки он виходять. Часто такі вони впливають на хід історії у великих або менших масштабах. Якщо б серед русичів не знайшлося такого сміливця, вони б загинули від голоду або спраги, а Російські землі були захоплені ворогом. Швидше за все, кияни не встигли б попередити Святослава і, повернувшись додому, князь би міг скласти голову або потрапити в полон. Отрок-киянин зірвав всі біди. Хіба можна вважати це простим справою? Питання, думаю, риторичне і кожен знає відповідь на нього.
Таким чином, вчинок юнака-киянина можна вважати подвигом і, що важливо, подвигом безкорисливим. Кожен з нас повинен пам’ятати про славне чоловіка російською, розповідати про нього своїм дітям, бо вміння жертвувати собою, іти на подвиг на благо народу завжди буде актуальним і цінним.
