Коли дочитываешь розповідь А. П. Чехова «Хірургія», складається враження, що він складається з двох оболонок: смішний і сумною. Причому зовнішньої є смішна оболонка: ми сприймаємо її відразу, а ось сумні думки виникають після роздумів над ситуацією.
Комічне можна знайти на різних рівнях: в характеристиках образів, в репліках героїв, у сюжеті. Образи дячка і фельдшера кілька карикатурні. Автор показує не тільки достоїнства їх зовнішності, але і недоліки. Наприклад, в образі Курятина посмішку викликає поношений одяг, адже ми розуміємо, що оплата праці лікарів була не настільки погана. Чоловік показує, що живе погано, або не стежить за собою. Дячок смішить не зовнішністю, а своєю поведінкою, коли хреститься, дивлячись на бутель з карболовым розчином.
Діалоги героїв теж викликають сміх, хоч чоловіки розмовляють серйозно, без жартів. Комічного ефекту автор досягає недоречною для ситуації лексикою, наприклад, у репліках дячка дуже багато слів, які відносяться до церковній сфері. Смішать сучасного читача і народні методи лікування, адже ми чудово розуміємо, що прив’язана на руці ниточка не допоможе хворого зуба, навіть якщо її привезли з Афонської гори.
Курятин, на перший погляд, – серйозний герой. Коли ж він починає розповідати пацієнту, як вибирати інструменти, як краще лікувати, на обличчі читача виникає посмішка. Ми розуміємо, що людина, далека від медицини абсолютно не розбирається в її тонкощах, а тому все сприймає за чисту монету, тим більше, коли сподівається на допомогу. За фельдшеру ж добре видно, що він сумнівається в деяких своїх діях.
Смішний здається і сцена відтворює процес лікування, коли лікар безуспішно тягне зуб. Чехов детально розписує, як Курятин топчеться біля пацієнта, а його обличчя покривається багровим фарбою. Цікаво Чехів і подає скандал лікаря і пацієнта. Важко без сміху уявити, що з вуст служителя церкви вилітає грубість: «Сам ти дура».
А. П. Чехів описує кумедну ситуацію. Чому ж після хвилі сміху залишається сумний осад? Уявіть себе на місці дячка Вонмигласова. Хотілося б потрапити до такого фахівця, як Курятин? Я думаю, що ні. Страшно подумати, що після довгих мук ти звертаєшся за допомогою до лікаря, а той ще більше шкодить твоєму здоров’ю.
Ще більше гнітить те, що розпізнати, як людина виконує свою роботу дуже важко. Курятин намагається показати, що він майстер своєї справи і якийсь час йому це непогано вдається. Коли ж правда спливає, виправити помилки вже неможливо. Після роздумів над негативною стороною описаного випадку, сцена, в якій дячок виявляє, що йому вирвали не той зуб, здається не такою вже і смішний. Та й скандал між чоловіками сприймається не так весело. Хіба можна після страшного болю і такого лікування вийти з кабінету спокійно?
Таким чином, смішним розповідь «Хірургія» здається тільки на перший погляд, після роздумів над ситуацією з’являються протилежні емоції. Дуже шкода, що такі неоднозначні емоції охоплюють навіть людини XXI століття, епоха якого вирвалася на тисячі кроків вперед порівняно з епохою Чехова.
