Боягуз і хоробрий – це абсолютно протилежні явища. Перший – це слабка людина, а другий – сильний духом. Боягуз не здатний приймати рішення і нести відповідальність за свої дії, а сміливець, навпаки, завжди готовий заступитися за справедливість, взятися за будь-яку справу, навіть якщо він буде впевнений, що воно приречене на провал. Боягуз і хоробрий – це дві крайності. Зазвичай в житті і в літературі ми не можемо зустріти дві крайності в чистому вигляді. Навіть самий боягузливий людина може проявити сміливість в екстремальних ситуаціях, а сміливець чогось сильно злякається і відступить від мети.
У російській літературі досить прикладів з обох категорій: боягузливих і безстрашних. З одного боку, боягузтво – це захисна реакція організму, а сміливість – це нічим не обґрунтований ризик, який може принести шкоду. Але автори класичних творів, з іншого боку, чітко проводили межу між двома цими поняттями. Звичайно, вони зневажали боягузтво і оспівували хоробрість. Бувало, що боязкі хлопці і дівчата в екстремальних ситуаціях ставали дуже сміливими.
Борис Васильєв в романі «У списках не значився» описує саме таку ситуацію. Плужников мав дуже романтизовані уявлення про війну, про те, що він всіх врятує і стане героєм. Але вийшло так, що він злякався німецьких автоматників, кинув товаришів, щоб врятувати себе. Цей момент став переломним в його житті. Він зрозумів, що боягузтво – це великий сором, і став міняти свій світогляд. Його метою стало не дати ворогам захопити Брестську фортецю. Плужников перестає думати тільки про себе, він виступає лише за Батьківщину, готовий на будь-які подвиги навіть ціною свого життя.
Ще він міг безкарно піти з війни, адже його прізвища не було в списках, але він цього не зробив, так як був вірний тільки своєму обов’язку. Лейтенант пройшов всю війну, витримав всі нелюдські випробування і став героєм в очах співвітчизників. Такий літературний прийом показує розвиток героя в перспективі, дозволяє краще зрозуміти його вчинки і почуття. Таким людям хочеться наслідувати.
Сміливець і боягуз дуже відрізняються між собою. Я вважаю, що не можна народитися сміливим, нею можна лише стати завдяки мистецтву, виховання, прикладом інших людей. Боягузтво в наші дні не заохочується, а «сміливість міста бере». Бути сміливим – означає відповідати за свої вчинки, брати відповідальність. А бути боягузом – це не робити нічого і тікати від труднощів при першій же можливості.
