Марина Цвєтаєва була поетесою досить не легкої долі. Їй не довелося побачити своїх бабусь і відчути бабусину любов і турботу. Цвєтаєвої були відомі лише кілька фактів про своїх родичів. Так, бабуся по лінії батька була простою жінкою, дружиною священика. Бабусю по лінії матері звали Марія Бернацька, вона була польською аристократкою. Зараз би її назвали світською левицею. Саме їй Марина Іванівна присвятила свій вірш «Бабусі».
Ця віршована робота побачила світ у 1914 році. Це твір звернено до портрета бабусі поетеси. Вдивляючись у нього, Цвєтаєва намагалася налагодити діалог зі своєю бабусею та отримати відповіді на хвилюючі її питання.
Центральним образом вірша «Бабусі» є жінка неймовірної краси, польська аристократка Марія Бернацька, бабуся Марини Цвєтаєвої. Вийшло так, що бабуся поетеси покинула наш світ у досить юному віці. Їй було всього двадцять років. Саме з цього, Цвєтаєва називає її «юна бабуся».
Перші три строфи даного твору присвячені опису зовнішності Марії Бернацької. З першого погляду може здатися, що бабуся поетеси була холодною і гордовитої жінкою, адже Цвєтаєва, описуючи її зовнішність, використовує такі епітети: «довгастий і твердий овал», «пихаті губи», «темний, прямий і вимогливий погляд». Але це не так. Марина Іванівна описує не просто красиву дівчину, вона описує свою бабусю, яка по природі не може бути холодною і гордовитої.
Цвєтаєва звертає нашу увагу на погляд своєї бабусі, яка «до оборони готовий». Саме тому вона задає їй питання: «Хто ви?». Але портрет мовчазний і поетеса так і не знаходить відповіді. Марина Іванівна знає лише одне – у спадок від бабусі їй дістався «жорстокий заколот в серці», який ще не раз принесе безліч проблем. Цвєтаєва нітрохи не шкодувала про такий спадок, адже почуття внутрішньої свободи було для неї найголовнішим у житті. Поетеса пронесе через все життя пам’ять про свою бабусю – польської аристократці Марії Бернацької.
