У 1805 році В. А. Жуковський познайомився з Марією Протасової, для якої він був найнятий вчителем. Незабаром він зрозумів, що любить дівчину. Зізнатися в цьому він зміг лише в 1811 році, адже на момент знайомства їй було всього 12 років. На пропозицію руки і серця в 1812 році Марія відповіла відмовою. У період любовних переживань – у 1811 році був створений вірш «Квітка», що відображає внутрішній стан автора. Жуковський В. відніс його до жанру романсу, зробивши відповідний підзаголовок.
Тема вірша «Квітка» – осіннє в’янення природи і швидкоплинність життя, забирає із собою веселощі. У творі звучить ідея неминучого в’янення природи і людини. Автор показує, як швидко летять дні, стверджує, що швидкоплинності не вдасться уникнути нікому. Єдине, що залишається людині – спостерігати, як «зірка надії згасає».
Перші рядки вірша переносять читача в поле, де він бачить самотній, зів’ялий квітка. Як виявляється далі, цей образ символічний, під ним мається на увазі життя. Квітка, який загинув від руки осені», спонукає ліричного героя до філософських роздумів над вічним питанням людського буття. Він починає порівнювати долю людей і квітки, використовуючи художній прийом паралелізму. Він заявляє, що такий «рок нас пригнічує», узагальнюючи, таким чином, ідею твору. До самої квітки поет ставиться з трепетом і ніжністю, жаліє його.
Образ зів’ялого квітки можна тлумачити в більш вузькому сенсі. Він символізує розчарування ліричного героя, його зруйновані мрії і надії, не дарма ліричний герой так журиться над зниклим кольором. Такий висновок напрошується сам собою, якщо знати біографію поета, враховувати особливості його особистого життя.
Наприкінці твору автор звертається до читача, спонукаючи його теж поглянути на угасанье і замислитися над питанням, що зникає швидше, життя або колір. Відповідь здається очевидним, поки не замислитися над цією проблемою глибше. Тим не менш, автор не відповідає на поставлене питання, залишаючи його читачеві.
У вірші поєднані елементи пейзажної та філософської лірики, що відобразилося на його художні особливості. У вірші «Квітка» є метафори («хвилинна краса полів», жорстока рука осені, «веселощі природи») і епітети квітка («зів’яла», «самотній», заблужденье «драгое»). Поет не перенасичує текст художніми прикрасами, так як головна для нього мета – розкрити філософську проблему, передати власне бачення її.
Настрій твору сумне, сумне, що забезпечується інтонацією: окличні і незакінчені пропозиції. Вигуки в тексті висловлюють жаль, посилюючи загальний емоційний фон. Вірш «Квітка» складається з чотирьох катренів з перехресною римою. Віршовий розмір – чотиристопний ямб.
Проблематику вірша «Квітка» В. А. Жуковского можна сприймати як узагальнено, так і в контексті життєвого шляху автора, але для повного сприйняття слід враховувати обидва аспекти.
