Вірш «Вітер» Б. Пастернаку з’явилося на сторінках його роману «Доктор Живаго», за сюжетом воно належить перу головного героя. Вірш розміщений на останніх сторінках серед інших 25 поетичних текстів. Роман був закінчений в 1955 році, але буквально через пару років його заборонили влади, а Бориса Леонідовича почали цькувати.
Твір Б. Пастернаку «Вітер» присвячено темі смерті. Ця вічна філософська категорія розглядається крізь призму життєвої мудрості. Автор показує, що рано чи пізно всьому настає кінець, який відчувається зі страшною силою, головне в такі моменти – не віддатися люті, заглушивши її легкою тугою.
Центральний образ вірша – ліричний герой, який вже в першому рядку заявляє: «Я скінчився, а ти жива». Цією короткою фразою він натякає на душевну загибель. Свій внутрішній стан він висловлює допомогою пейзажної замальовки, в якій з’являється образ-символ вітру. Його можна тлумачити як душевне сум’яття і бурю. Вітер завиває, не свистить, а лише «скаржиться і плаче». Він розгойдує не окремі дерева, а цілий ліс і навіть дачу, але при цьому нічого не трощить. Цієї гіперболою автор натякає на силу внутрішнього напруги ліричного героя. Цікаво, що автор згадує про сосні, яка в російській культурі символізує життєву силу. Образ лісу є продовженням лісових пейзажів роману «Доктор Живаго».
Розгойдавши своїм вітром все навколо, автор поспішає уточнити: вітер ні в якому разі не символізує лють, не виражає «удальство». Це спосіб знайти слова для тихої колискової пісні. Колискова пісня у вірші символізує останні хвилини життя, повільне згасання душі.
Вірш «Іній» дуже маленький за розміром, але вміщує багато художніх засобів. Починається текст антитезою, заснованої на контекстуальних антонимах. Далі Пастернак Б. вживає уособлення («вітер, скаржачись і плачу»), порівняння (дерева, «як вітрильників кузова»), епітети (даль «безмежна», лють «безцільна»).
Композиція вірша гранично проста. Поет не грає з формою, як це було у віршах раннього (футуристичного) періоду його творчості. Твір складається з дванадцяти рядків з перехресною і паралельної римою (переважає перша). Пастернак Б. не скрізь турбується про точності рими. Віршовий розмір – чотиристопний ямб.
Не дивлячись на те, що в центрі вірша – плач вітру, автор дотримується спокійних тонів. Інтонаційний малюнок рівна, без вигуків, що підсилює відчуття туги і відчуття наближення смерті. Ритм і інтонація доповнюють філософську тему, сприяють донесенню до читача ідейного звучання.
Вірш Б. Пастернаку «Вітер» – чудовий взірець поетичного тексту, який може існувати не тільки в складі романа, але і як самостійний твір. Розглядати його також можна в двох планах: як творіння, що йде від серця Б. Пастернаку і як вираження почуттів Юрія Андрійовича.
