У віршованих роботах Бориса Пастернака можна зустріти дуже багато образів, які абсолютно не схожі один на одного. Особливістю його робіт є те, що він ніколи не прикрашав, не домальовував красу навколишнього світу. Автор намагався реально сприймати те, що бачать його очі, і точно також реально передавав це на папері. Завдяки такому таланту, кожна робота Бориса Пастернака наповнена якимсь чарівністю і подивом.
Вірш «Весна в лісі» було написано в останні роки життя поета. Він знаходився в селищі Передєлкіно і спостерігав за чудовими природними пейзажами.
З рядків вірша зрозуміло, що весна затримується. Все навколо оповите холодом. І цей холод ніяк не дає розтанути останнього снігу. Автор згадує, що в цей час, вже все має цвісти і пахнути, радувати око яскравими променями сонця і прогрівати землю теплом. Однак не у цьому році! Хоча, в повітрі вже витає аромат весни. Ці видно і по поведінці дворових птахів, які заграють один до одного.
Після такого надихаючого опису, автор змінює настрій віршованих рядків. Він передає наслідки повільного зникнення снігу. Під ним з’являється ялиновий сміття, різний мотлох. І цим сміттям завалений весь ліс.
Пастернак пише про те, що сонце будь-то б застрягло над брудною жижицей. Звичайно, такі похмурі моменти приходу весни можна було б і опустити. Проте Борис Леонідович дотримується свого реалістичного стилю написання віршів і передає все так, як є насправді, без підйомів і вихвалянь. Хоча, навіть такі сірі, похмурі пейзажні деталі не в силах зруйнувати справжнє відчуття приходу, швидкого настання весни.
Також, Пастернак ще раз передає своє здивування тим процесом, коли весна стрімко воює з зимою і перемагає, проганяючи затрималися пору року. Зовсім скоро вона зруйнує засніжені лісові замети, врятує землю від сірості і мороку. Весна не за горами!
