Борис Пастернак був талановитим письменником і поетом, який вніс унікальний внесок у розвиток художньої літератури. Його роботи наповнені глибоким змістом, його вірші надзвичайно музичні і ліричні.
Роботи Пастернака не мають віку. Вони не старіють, не виходять з моди. Борис Леонідович висловлював свої думки про єдність людини і природи, про тієї гармонії, яка виникає між ними. Автор глибоких віршів намагався передати ту історичну обстановку, в якій він жив.
У віршованій роботі Пастернака «Лютий. Дістати чорнил і плакати!» читач знайомиться з ліричним героєм, який чекає, відчуває прихід весни. Він вдивляється в навколишні картини дійсності, бачить сірість і сльота.
Одночасно, в його уяві спливають думки про прекрасної весни – про великодньої благовісті, про тисячі граків.
Читач може спостерігати і за емоційним станом героя, який відчуває смуток, смуток, йому хочеться плакати навзрид і кричати.
Усі ці компоненти віршованій роботи переплітаються воєдино. По одній тільки римованої рядку з вірша можна випробувати неоднозначні відчуття. Візуально герой спостерігає за чорною сльотою. В його душі відчувається щемливе очікування весни.
Є у віршованій роботі рядки, які поєднують у собі і реальні дії і картинки уяви. Ліричний герой мріє про весну! Перед читачами образ тисячі граків. Вони схожі на «обвуглені груші».
Неодноразово Пастернак використовує антитезу, яка дозволяє сприйняти природні та психологічні образи римованих рядків.
Вчитуючись у рядки творчої роботи Пастернака «Лютий. Дістати чорнил і плакати!», яка написана в класичному розмірі, читач спостерігає за порушенням стандартних правил. Є в рядках і неточні рими, і надривна інтонація. У такому яскравому, різноманітному вірші складно прослідкувати якусь закономірність. Здається, будь то слова для вірша, були знайдені випадково, однак, згрупувалися в правильний потік творчої думки.
