Пастернак Б. міг зв’язати своє життя з філософією, але вибрав письменницьку працю. Цим пояснюється те, що в його творчості потужним ключем б’є філософська проблематика. Вірш «Іній» поет написав у 1941 році, коли німецькі війська наступали на Москву. Борис Леонідович спостерігав, як людей охоплює паніка, а сам намагався не піддаватися їй. Ці переживання відбилися в аналізованому творі, в якому сплелися філософські, пейзажні та громадянські мотиви. Останні можна помітити, тільки знаючи обставини створення вірша.
Тема вірша «Іній» – страх, кордон між осінньої і зимової часом. Автор стверджує, що страх – це почуття, з яким потрібно боротися, гнати його від себе, в іншому випадку він повільно руйнує живе.
Починається вірш з короткою пейзажної замальовки. Пастернак Б. відтворює атмосферу листопада. У перших рядках він нагадує художника, який завдає перші штрихи на полотно. Похмурий осінній місяць допомагає передати настрій вірша, доповнити філософські роздуми емоційним началом. «Посеред осені» варто ліричний герой, який твердить, що не можна боятися, адже «у страху очі великі». Він помічає, як лякається вітру горобина, і стверджує, що страх розвіється з настанням дня.
Далі герой переводить розмову на тему неминучого. Він каже, що за похмурими днями в будь-якому випадку прийде час з «білими мухами» і святочними «дідами» (сніп пшениці, який вносили на Новий рік у дім замість ялини). На тлі білого буйства з’являється людина, до якої ліричний герой звертається на «ти». Підкреслюються лише дві деталі в зовнішності незнайомця – папаха і недовірливий погляд. Помітно, що він передчуває біду. Образ незнайомої людини можна тлумачити по-різному: як відображення внутрішнього стану ліричного героя і автора або як символ паніки людей, що очікують настання німецьких військ. Емоційне напруження посилюється описом тиші, що нагадує «рядочки // про сплячу царівну в труні».
У вірші Б. Пастернаку «Іній» художні засоби використовуються для створення картин природи і донесення філософської ідеї. У тексті переважають метафори («гусей косяки», «вітер горобину занянчив…», «інею сводчаты терем»), що спонукає читати вірш між рядків. Серед метафор є уособлення, які оживляють природу, підсилюють звучання проблем неминучість і страху. Епітетів у творі небагато, але вони відрізняються оригінальністю: ліс «капловухий», шут «маскарадний».
Текст вірша складається з дев’яти катренів з перехресною римою. Віршований розмір – трехстопный амфибрахий. Кожне наступне рядочки продовжує попередній. Всі вони зв’язуються в один логічний ланцюжок проблематикою і осінньо-зимовими пейзажами. Інтонація малюнка спокійна, що відповідає змісту і настрою тексту.
Вірш «Іній» – зразок індивідуального стилю Б. Пастернаку, який проявляється у змісті та художньому оформленні.
