Вірш «Сон» А. Майков написав на сході своєї творчої зорі в 1839 р. В цей час поет ще захоплювався живописом, тому зорові образи у творі насичені кольорами.
У вірші поет розкриває теми сну і краси нічного пейзажу. Він показує, що нічний час доби зовсім не похмурий, воно наповнене свіжістю і особливою магією. Автор стверджує, що людський сон приносить мирна богиня.
Ключову роль у вірші грає ліричний герой, у другій половині вірша з’являється образ богині, яка приносить людям сон. Перші рядки описують, як туман поступово огортає все навколо, а за ним на землю опускається ніч. Створюється враження, що автор спостерігає за змінами з висоти пташиного польоту, адже його погляд охоплює панорамні картини лісів, ланів і лугів. У теж час А. Майков помічає і дрібні деталі: лебедя в очереті і відображення птиці у «вологи».
Далі на тлі прекрасного пейзажу з’являється ліричний герой, з цього моменту мова ведеться від першої особи. Чоловік розповідає, як в таку благодатну пору відправляється під «рідний свій солом’яний дах». Він знає, що там з’явиться мирна богиня, закриє йому рукою очі і буде дарувати ласку в нічній тиші. Вона ж «обіллє» голову сплячого сяйвом. Поет створює дійсно прекрасний портрет цієї героїні. Навколо її голови вінок із зірок і маків, а на устах – усміх. Герой не знає, звідки приходить прекрасна жінка, що ще більше огортає її таємницею.
Не даремно у вінок богині вплетені саме маки. В античні часи вірили, що походження квітки пов’язано з богом Сну. Він встромив свій жезл землю, а той перетворився в квітку червоного кольору, здатний навіювати сни. Також вважалося, що маки ростуть у царстві Морфея. Таким чином, маки в творі символізують сни і нічний спокій.
Вірш А. Майкова «Сон» не ділиться на строфи. Тим не менш, у ньому можна виділити дві смислові частини: зображення нічного пейзажу, розповідь про богиню Сну. Ці частини розташовані один за одним. Рядки об’єднані паралельної рифмовкой. Віршований розмір шестистопного ямб.
Прекрасні пейзажі і образи вірша сплетені з художніх засобів. Також вони є інструментом для реалізації ідейного звучання. Переважають у тексті епітети: «прозорі клуби», «сині ліси», «рідкісний очерет», «сон чуйний», «уста приветные», «маки темноцветних», «тиха рука». Чарівні образи створюються за допомогою метафор: «вологий знак луків», «вінець тремтячих зірок», «повітряний шлях», «сияньем палевим голову мені обливає». Порівняння в тексті не використовуються.
Інтонаційний малюнок твори плавний. У ньому немає окличних і питальних речень. Така інтонація гармонійно поєднується з розповіддю про сни в нічній тиші.
А. Майков у вірші «Сон» подає оригінальну інтерпретацію мотиву сну, сплітаючи індивідуальне сприйняття його з традиційними уявленнями, поширеними у світовій культурі.
