Вірш «Ти відстраждала, я ще страждаю…» відноситься до тих численних робіт, які були присвячені коханій Афанасія Фета – Марії Лазич.
Між молодими людьми був роман. Однак у нього не було продовження, адже Фет не хотів одружитися на неспроможною жінці. Він втілював обіцянку юності і прагнув знайти забезпечену дружину. Марія знала про це, але продовжувала стосунки з коханим. Все припинилося після трагічної загибелі дівчини. Вона померла від численних опіків. Її сукня зайнялося і тим самим, вбило прекрасну дівчину. Такий поворот подій був нестерпним ударом долі для Фета. Він присвятив своїй коханій не один цикл віршованих робіт. Одним з них стали рядки «Ти відстраждала, я ще страждаю…».
Вірш складається з трьох строф. Перші римовані рядки говорять читачеві про нестерпні страждання, про сумніви, які переповнюють душу ліричного героя.
Друга частина абсолютно протилежна першій. Вона наповнена радісними і світлими спогадами про хвилини щастя, які любі проводили разом.
Проте в третьому чотиривірші все знову повертається в реальний і жорстокий світ. Герой мріє піти за коханою, його не лякає смерть, він хоче якомога швидше піти з цього жорстокого і озлобленого оточення.
Творчі вірші Афанасія Фета, присвячені померлої жінки, зайняли своє гідне місце в літературній спадщині. Це справжні шедеври, чуттєві, емоційні. Такі роботи наштовхували та інших поетів складати трагічні, однак, життєві роботи. Всі свої рими Афанасій Фет присвячував загиблої коханої.
Втіливши мрію юності, Фет все-таки одружив на собі фінансово незалежну даму і забезпечив себе багатством до кінця життя. Але шлюб ніколи не був щасливим. До останнього подиху, він пам’ятав про загиблої коханої, він жалкував і страждав.
