У віршованих роботах російських поетів надзвичайно важливим та хвилюючим завжди був і буде образ жінки. У віршах з циклу любовної лірики поети приділяли особливу увагу ніжним і жіночним створінням. Валерій Брюсов не був винятком і не одну свою рифмованную роботу присвятив саме жінкам.
Після того, як поет одружився на звичайній французькій гувернантці Івана Рунт, він був натхненний її пишністю. Такі душевні злети навіяли на його творчу натуру прекрасні віршовані рядки. Брюсов створює чудовий вірш «Жінці» і присвячує його не тільки своїй дружині, а і всім представницям прекрасної статі, які надихали його натуру.
Поет порівнює жінку зі сувоєм, який може містити в собі безліч таємниць і секретів. Жіночі вчинки можуть викликати захват, можуть приводити в розгубленість, адже досить часто вони схожі на божевілля, вони вражають своєю ірраціонально.
Обґрунтувавши своє сімейне життя, поет зізнається, що жінка може викликати двоякі емоції – і радість, і біль. Брюсов порівнює жінок з «відьомських напоєм». І напій цей частенько змушує чоловіків страждати, відчувати муки і біль. Проте, не дивлячись на це, те щастя, яким може оточити тебе кохана жінка, не порівнянно з вже забывшимися, приємними муками.
На думку поета, жінку можна назвати вищою істотою, якому чоловіки поклоняються з покоління в покоління. Сам автор дотримувався цього принципу і завжди з величезною повагою ставився до своєї дружини. Незважаючи на те, що Брюсову приписували романи на стороні, історії відомо, що до самої смерті він залишився вірним і турботливим чоловіком, надійним супутником.
Віршована робота «Жінка» викладена у формі сонета. Вона така ж тонка і тендітна, наповнена ідеєю і загадковістю, як і самі представниці прекрасної статі. І до кінця свого життя поет так і не зміг розгадати ту таємницю, яка завжди ховалася всередині женка натури. Та й сама жінка, не дивлячись на гострий розум і кмітливість, ніколи не зможе знайти відповідь на це вічне питання.
