Костянтин Бальмонт був досить своєрідним людиною, і досить цікавим літератором з палким і гарячим характером. Свій перший вірш він написав у десятирічному віці, але справжнє покликання отримав через багато років. А все через те, що автор був дуже активним і дієвим, він брав участь у революційних і антиурядових мітингах, за що неодноразово був покараний.
У ході розвитку його особистості, було створено легке і прекрасний вірш «Фантазія», яке стало частиною першого збірника віршів Бальмонта. Час написання цього вірша трохи суперечило його внутрішнім змістом. Навколо, в країні і в світі тріумфували песимістичні настрої, люди знаходилися в похмурому настрої. Росія стрімко намагалася вийти на шлях капіталізму, тому, на її землях панував хаос і безлад.
У тексті «Фантазії» читач зустрічається з такими явищами, про які не прийнято було писати в ті часи. Бальмонт, відсидівши термін в ув’язненні, намагається знайти звичайні людські радощі, які оточують нас навколо. Що ж це може бути? Звичайно ж, краси рідної природи, навколишні простори і пейзажі, які приємні погляду та погляду.
Вчитуючись у текст вірша, ми занурюємося в чарівну і казкову атмосферу густого і могутнього лісу, який манить нас своєю загадковістю. Бальмонт трохи заздрить лісі, який може спокійно відкинути всі свої думки і вдатися міцному сну, укутавшись снігом. Автор розуміє, що його бурхливий внутрішній світ ніколи не дозволить ось так от просто забутися і насолоджуватися тишею і спокоєм. Частіше, поет порівнює себе з духами ночі, які все ніяк не можуть знайти спокій, які нишпорять у темряві ночі безперервно.
Чому саме такий образ підходить автору? Саме тому, що його душа наповнена такими ж бурхливими емоціями. Він не знає, що буде з ним далі, які сюрпризи принесе йому доля. І ніхто не може заспокоїти ні лісових духів, ні Бальмонта. Тому, все, що йому залишається – шукати спокій у своїх фантазіях, в засніженому і тихому лісі.
