Казка Михайла Євграфовича Салтикова-Щедріна «Премудрий пискарь», написана в кінці 19 століття, підняла такі теми і проблеми, які є актуальними донині.
Біографія пискаря, яку можна вмістити в одну фразу («Жив – тремтів і вмирав – тремтів»), є показником життя реальних людей, яких бачив М. Е. Салтиков-Щедрін. Це не вигадана казка, це уособлення сучасної автору реальності.
Але це не тільки твір, що описує життя суспільства, в якому жив і працював М. Е. Салтиков-Щедрін. Це і сучасна всім читачам дійсність.
Всі, хто читав цей твір відразу після публікації, розуміли, про що міркує автор. Сьогоднішнє покоління теж може знайти приклад із сучасного суспільства, який би був схожий на життя боягузливого і безпорадного пискаря. Найімовірніше, і через сотні років твір не втратить свою актуальність.
Адже завжди існували і будуть існувати люди, які бояться цього прояви життя. Для них важливим є їх існування. Боячись усього на світі, вони замикаються у власних забобонах, доводять свій страх до крайньої стадії. Зате живуть довше, ніж інші. Адже для них тривалість життя і є показник людської успішності. Незважаючи на те, що за цю довгу і скромне життя вони не отримують жодного задоволення.
Зараз є такі люди. Вони звикли сидіти в своїй шкаралупі, не звикли змінювати свій шаблонний спосіб життя, боячись, що щось піде не так і приведе їх до сумних наслідків.
М. Е. Салтиков-Щедрін просить читача подумати про сенс свого існування: навіщо людина приходить на світ і як йому слід жити.
Звичайно, кожен має право на власне рішення, але не можна не погодитися з тим, що автор висловлює слушну думку: краще насичено прожити це життя, ніж сидіти в норі, яка з кожним днем буде гнобити тебе.
Проживання під гратами ніколи не зробить життя щасливим. У постійному страху людина забуде про такі поняття, як доброта, сміливість, людяність, взаємодопомога, милосердя. В житті пискарей буде тільки егоїзм і небажання спілкуватися з іншими людьми.
Жити потрібно так, щоб чоловік залишив величезний слід в якійсь сфері життєдіяльності, а також в серцях багатьох людей. А про премудрих пискарях, якими і премудрыми насправді не є, ніхто ніколи нічого не згадає.
Питання про те, як же жити, хвилює кожну людину. І ця казка дає невелику підказку, змушує замислитися про сенс і призначення життя людини.
Таким чином, ті вічні проблеми філософського характеру, які торкнувся М. Е. Салтиков-Щедрін у своїй казці «Премудрий пискарь», ніколи не перестануть хвилювати людський розум. Тому твір Щедріна ніколи не втратить свою актуальність. Воно дає шанс читачеві оцінити власні життєві принципи, змінити свої погляди на життя. Автор дає змогу читачеві відрізнятися від героя свого твору – заляканого життям пискаря.
