Картина Михайла Миколайовича Ромадіна «Перше цвітіння» викликає у мене неоднозначні почуття і відчуття. Але одне можу сказати точно, вона мені дуже подобається.
Вдивляючись у пейзаж картини, ми бачимо непоказні, похмурі, безрадісні відтінки, які роблять полотно тьмяним і сірим. Але, звертаючи увагу на деталі, ми розуміємо, що природа зачаїлася після довгої зимової сплячки і вже зовсім скоро прокинеться після тривалого сну.
Якщо придивитися уважніше, то на деревах і чагарниках можна розгледіти маленькі, нещодавно з’явилися бруньки, які незабаром перетворяться в зелені листочки і молоді гілочки. Художник зобразив на своєму полотні ранню, тільки починається весну. І вона дійсно приходить до нас у таких неяскравих фарбах.
Тіні гілок і стовбурів відбиваються в тихій воді. Можливо, художник зображує невелике лісове озерце, яке притулок біля себе кілька кущів і невеликих дерев. А може, на цьому полотні зображена частина річки, яка проходить через весь ліс. Мерехтливі тіні гілок скоро візьмуть інший вигляд. На гладких водних просторах зовсім скоро з’являться густі листяні відображення.
Якщо довго вдивлятися в картину, на одну мить можна опинитися там, на невеликій ділянці суші, з якого робить замальовки автор картини. Можна відчути той свіжий запах і аромат, яким наповнене повітря. Природа оживає, вона радіє першому весняному теплу, яке допомагає їй наповнитися силою і енергією. Ми чуємо той тихий потік води, невелика дзюрчання, яка повідомляє нам, що весна вже входить у свої законні володіння.
Зверніть увагу на злегка рожеві відтінки хмар. Такі кольори ми можемо спостерігати тільки навесні. Завдяки такому неяркому полотну, ми можемо знайти істину в деталях, побачити сенс у дрібницях, які наштовхують нас на ту грандіозну ідею, яку автор хотів донести до кожного з нас.
