Віршів про Батьківщину дуже багато, але далеко не всі поети наважуються показати сувору реальність, жорстоку правду. Блок А. А. і Білий не звикли співати дифірамби, якщо реальність інша. У 1908 році були написані твори А. Блоку «Росія» і А. Білого «Батьківщина». Загальна риса цих віршів – відображення гіркої реальності.
Блок А. якийсь час був прихильником жовтневої революції. Але навіть розчарувавшись у перевороті, рідні краї чоловік не залишив, тая в серці надію на те, що Росія, подібно до фенікса, відродиться з попелу. Вірш «Батьківщина» було створено до революції, але виявилося пророчим.
У вірші відобразилися двоякі враження ліричного героя і автора від рідного краю. Спочатку він говорить про злиднях Росії, тонко помічаючи, що по коліях все також їздять вози, грузнучи в битих коліях розписними спицями. І це при тому, що інші держави вже стали на шлях розвитку. Родина зустрічає ліричного героя сірими хатами, що зовсім не гасить любов до неї.
Ліричний герой відкрито зізнається, що не вміє жаліти свою країну. Він розуміє, що її ще не раз обдурять, але твердо упевнений: країна не пропаде, лише стане унылей від зайвої турботи. При будь-яких обставин Батьківщина не зраджує собі – все ті ж ліси і поля. В останніх куплетах з’являється образ хустки. В контексті вірша А. Блоку його можна тлумачити як символ сили Росії, її стійкості за будь-яких обставин.
В кінці вірша з’являється силует жінки-Росії. Вона в тому самому хустці, натягнутій аж до брів. Її «миттєвий погляд з-під хустки» здатний пробуджувати народні маси. Мабуть, в цьому і секрет стійкості Росії.
Вірш А. Білого різкіше, ніж А. Блоку. На початку твору поет створює неприветный пейзаж рідної землі: відкоси, тумани, бур’яни, а на цьому тлі – голодуючий народ. За допомогою осюморона він відображає парадоксальне становище російських людей: «і в роздолля, на волі – неволя». Ліричному героєві вірша здається, що рідний край кричить йому: «Вмирай!». Цей клич розсіюється у скаргах, риданнях і сльозах.
В останніх строфах А. Білий ще більше нагнітає ситуацію, розповідаючи, як смерті «над укосами косять людей». Для підсилення звучання цих рядків автор двічі повторює їх, використовує парономазию, альтерацію. Підводячи підсумок, поет називає Батьківщину фатальний країною, а потім задає риторичне питання, яке турбує не одне покоління: «Хто ж так пожартував над тобою?».
Вірші «Батьківщина» і «Росія» схожі з художнього оформлення. Поети використовували метафори: «роки золоті», «хрест свій дбайливо несу», «якому хочеш чарівникові віддай розбійну красу» (А. Блок); «наш край… посилає крик…», «проклята залізної долею – Мати Росія» (А. Білий). У творі А. Білого важливу для донесення ідеї роль відіграють епітети: «безвихідні вигуки», «фатальна країна, крижана».
Вірша А. А. Блоку і Білого схожі, але в «Росії» чітко проявляється непохитна віра в непорушність країни, а в «Батьківщині» – лише несміливе запитання, хто винен у долі країни.
