Едвард Мунк, норвезький художник, творчість якого припадає на кінець 19 — першу половину 20 століття. З кількох тисяч його творів найбільш відомі живописні полотна «Крик», «Хвора дівчинка», «Чотири віки життя», «Вампір», «Мадонна», гравюра «Двоє (Одинокі)». Мунк був одним з перших експресіоністів.
Експресіонізм як напрямок заснований на вираженні емоцій художника. Він зародився як гостра реакція на потворні явища європейського світу початку двадцятого століття. Експресіонізм спочатку був співзвучний світовідчуттю Едварда Мунка, він недовго перебував під впливом імпресіонізму. Більшість його картин сповнені тривоги, болю, песимізму і разом з тим любові до життя.
Головною працею життя Мунка був цикл «Фриз життя», тема якого — любов, життя і смерть. Тон картин — трагізм, приреченість, похмурі передчуття. У побудові картин художник використовує контраст кольору, виразність ліній, навмисну простоту форм. Сюжети полотен Едварда Мунка символічні.
Картина «Крик» — хрестоматійний приклад експресіонізму. З 1893 по 1910 роки художником була створена серія картин «Крик». У щоденнику художника є запис про бачене їм криваво-червоному закатном небі над темно-синім фьордом. Цей вид його дуже схвилював, він відчув безугавний крик, який пронизував природу.
Перші варіанти картин називався «Відчай». Композиція всіх картин була схожою, змінювався головний герой. У пошуках образу, здатного передати пережитий їм жах, Мунк прийшов до зображення деформованою, схемної фігури.
Сюжет картини багатьом критикам бачиться фантазією душевно хворої людини. Криваво-червоний захід навис над фіордом, по мосту йде людини, схожий на скелет. Голова його нагадує череп, рот застиг в крику, очі повні жаху.
Це центральна фігура композиції. Кричущий чоловік зображений на передньому плані і притягує увагу глядача. Пейзаж як фон представлений хвилястими лініями, схожими з округлими контурами голови, немов природа і людина зливаються у крику. На задньому плані, в нинішній перспективі прямого мосту, позначені дві прямі, під стати мосту, фігури, від яких віє байдужістю.
Обличчя головного героя картини позбавлена будь-яких індивідуальних рис, воно знеособлено, але висловлює крайнє відчай, близьке до божевілля. Цієї зведеною до примітива фігурою автор зміг висловити найсильніші людські почуття. Руки людини підняті і притиснуті до вух, немов нещасний намагається втекти від свого жаху. Герой самотній, уразлива і беззахисна. В цьому і полягає трагізм картини.
Автор використовував у роботі над картиною олійні фарби спільно з темперою. Це непроста техніка. Що стосується колориту, то він обмежився застосуванням лише червоного і синього кольорів. Вони погано поєднуються, створюють відчуття тривожності, передають нервове напруження.
Автор для підсилення драматизму використовував у зображенні постаті героя і пейзажу лінії, дивно що згинаються. Міст, стійкий і прямий, як стріла, укупі з двома віддаленими людськими фігурами, чудовими прямизною, вступає в протиріччя з енергетикою ламаних ліній. Едвард Мунк, ймовірно, таким чином висловив конфлікт страждає природи і цивілізації, глухий і байдужою до болю природи.
Картина «Крик» справляє сильне і важке враження. Вона, безумовно, змушує замислитися про трагічність життя, але дивитися довго на цей шедевр небезпечно для психічного здоров’я.
