Лев Миколайович Толстой – знаменитий російський письменник, літературна діяльність якого почалася під час служби на Кавказі. До першої рукопису автор критично підійшов і переписував її кілька разів. Але в результаті був дуже щасливий від того, що вийшло.
Автобіографія письменника знаходить яскраве відображення в тому самому першому творі – повісті «Дитинство». Все, що вдалося пережити Толстому в дитинстві, закарбувалося на сторінках цього твору.
Першу частину незавершеної трилогії Лева Миколайовича – твір про ту чудесну і незабутньою порі, коли людина входить у цей світ, починає думати, спостерігати, аналізувати. Ця повість наповнена елементами опису життя самого автора, його образ тут всюди.
Пора дитинства… безтурботна, найщасливіша… Тільки от її ніколи не повернути, нехай вона залишиться в спогадах. Саме так міркував автор, коли починав працювати над своїм творінням.
Головний герой повісті – хлопчик Николенька Іртеньєв – пропонує нам простежити за своїми переживаннями, за тим, як складаються його уявлення про добро і зло, правду і брехню, як формується її характер і ставлення до людей.
Николенька цікавий, він пізнає навколишній світ, що дитина бачить вперше, і це викликає ще більший інтерес. Автор вкладає в хлопчика такі риси, як занепокоєння, совісність і постійне внутрішнє напруження. Николенька не тільки вивчає навколишній його простір і людей, він намагається розібратися у самому собі, у своїй поки ще маленькому світі.
В уяві дорослих людей дитинство живе з тією ж повнотою, з якою воно колись було пережито, тому автору вдалося з такою точністю передати всі картини своєї світлої та щасливої пори.
Переклички з життям письменника проходять через всю повість. З раннього дитинства Лев Миколайович відчував почуття спорідненості з Росією, був не байдужий до її долі, мріяв про краще для неї долю і благополуччя.
І, звичайно, неспроста його герой Николенька, так схожий на самого автора, придумав незвичайну гру в «муравейных братів». Хлопчик так пояснює її суть: є одна таємниця, дізнавшись яку, люди стануть щасливими, хвороби відступлять, підуть неприємності, ніхто не буде лаятися, всі один одного любити, «всі стануть муравейными братами…».
Толстой виріс в оточенні любові і турботи. Атмосфера в родині була доброзичливою, тут дорожили родинними зв’язками і радо шанували. У спогадах Лева Миколайовича збереглися святочні забави, в яких брали участь і господа, і дворові люди. Мандрівники і прочани запросто входили в родину письменника. Родинні почуття підтримувалися не тільки між самими близькими, пам’ятали і про далеких, спілкувалися, можна сказати, зі всім світом. Всі ці живі дитячі спогади автора знаходять відображення на сторінках його повісті «Дитинство», опосередковано або безпосередньо зустрічаються в різних фрагментах і главах. Образ автора проглядається в ній між рядків.
