Олександр Солженіцин у своїх творах розкривав правду того часу, в який жив і творив, показував у всій наготі і неподобство злидні селянської російської села.
Ця тема не обійшла стороною і знаменитий розповідь «Матрьонін двір», виданий у 1963 році в журналі «Новий світ». Спочатку автор припускав дати твором інша назва – «Не стоїть село без праведників». Але А. Твардовський дав слушну пораду: з такою назвою цензура не пропустить розповідь до друку. І автор з легкістю іменував своє творіння «Матрьонін двір». Тут вже не підкопаєшся. Ці ж причини лягли в основу зміни і роки відбуваються в оповіданні подій. Спочатку це був 1956 рік, в останній версії, що вийшла в друк – 1953.
Автор не раз підкреслював, що розповідь «Матрьонін двір» заснований на реальних подіях. Один час свого життя Олександр Солженіцин жив у селі Мильцево Купловского району Володимирської області. І був знайомий з жінкою, Мотрею Тимофіївною Захарової, яка стала прототипом його головної героїні – Мотрони Василівни. Її життя і смерть передані так, як все це було насправді. Можна навіть припустити, що по батькові оповідача, вчителя математики та квартиранта Мотрони, – Игнатич – дуже близько і співзвучно батькові самого автора – Ісаєвич.
Оповідання «Матрьонін двір» показує читачам картину життя російського села 60 років 20 століття. Селяни бідні й безправні. Мотрона Василівна все життя працювала за палички, тому і пенсія їй не належить. Вона хворіє, але не інвалід. Намагається вибити гроші по втраті годувальника, адже чоловік загинув на війні, але навіть і цього їй не вдається зробити. Зібравши величезну кількість довідок, вона так і залишається ні з чим. І цей випадок – яскравий приклад роботи бюрократичного апарату того часу.
У зв’язку зі сформованою ситуацією люди втратили людяність. Вони користуються один одним, забуваючи про елементарні словах подяки, а в главу кута ставлять егоїзм і особисту вигоду. Релігія відходить на другий план, багато церкви закриті. Люди втрачають свій людський вигляд. А тут ще й життя праведниці обривається так безглуздо і жорстоко. Її саму і будинок, в якому вона прожила 40 років, ніби приносять у жертву.
Оповідання «Матрьонін двір» був високо оцінений критиками. Твардовський так визначав суть цього твору: доля простої селянки, так просто і нехитро розказана на кількох сторінках, приваблює нас і не залишає байдужими. Вся справа в тому, що малограмотна стара жінка, все життя провела у важкій праці, настільки багата душею, що її можна поставити в один ряд, наприклад, з Анною Кареніною.
Олександр Солженіцин високо оцінив такі промови Твардовського, адже в них дійсно відображена сила і глибина цього твору. Не колгоспи хотів порівняти автор, а показати силу і чистоту душі простої селянки, яка живе на благо інших, забуваючи про себе.
І це йому вдалося з незмінною майстерністю. Твір, через роки, зачіпає і хвилює читача.
