Це солодке слово – «мрія»… Як приємно часом поринути у світ мрій! Особливо в такі моменти, коли на душі тоскно і самотньо, або сірий нудний дощик накрапає за вікном, навіваючи сумні думи. Всі ми трохи мрійники, адже кожен хоч раз, засинаючи, нісся в свою ідеальну реальність, де добре і затишно, де немає турбот і проблем.
Великі винахідники, здавалося б, мріяли про неможливе, а потім здійснювали в реальності представлене і славилися справжніми геніями. Сміючись над фантазерами, не варто забувати, що у кожної, навіть самої нездійсненної мрії, є шанс на здійснення. Так виходить, що мріяти потрібно?
Мати мрію насправді дуже важливо. Вона нерідко втрачає статус звичайної фантазії, а переходить у справжню мета, до якої людина прагне і в кінцевому підсумку отримує бажане, втілюючи в реальність всі потаємні мрії.
Мрії просто необхідні. Сіра буденність навколо не позбавляє нас можливості представляти іншу, ідеальну картинку життя. Дає сили, дає поштовх.
Подивимося на героя повісті Бориса Васильєва «Не стріляйте в білих лебедів» Єгора Полушкіна. Як його можна описати? Простодушний, нічим не примітний чоловік. Нічого не вміє, та й не хоче робити, щоб хоч якось влаштуватися в цьому житті. Про гроші він і не думає, постійно думає про подорожі, про космос. Ось тільки є у Єгора заповітна мрія: повернути на озеро лебедів, зробити так, щоб воно знову стало виправдовувати свою назву – Леб’яже.
Мрія у Полушкіна висока, та й не тільки для себе одного він старається, а для всіх. Насамперед, думає герой про дітей, які зможуть побачити цю незвичайну красу, насолоджуватися нею, далі берегти і охороняти.
І виходить у Полушкіна зробити неможливе: лебеді повертаються на Чорне озеро.
Але бувають і не такі показові приклади. Часто на перший план виходить людський егоїзм, а виконання мрії тягне за собою тільки неприємності. Героїня літературної казки Н.Д. Телешова «Біла чапля», Ізольда, – багата спадкоємиця, грезившая про весільну сукню небувалої краси, накликає біду на всю популяцію птахів. І все із-за своєї примхи: виготовити діадему, нагадує морозні візерунки. А виконати таку прикрасу можна, тільки вбивши чаплю. Жива істота не стало перешкодою для розпещеної дівчини, вона з легкістю погоджується на смерть птиці. Та тільки не знає Ізольда, до чого призведе таке безрозсудство. Люди, бажаючи мати прекрасні прикраси з чубчиків птахів, винищують всіх білих чапель.
Таким чином, ми бачимо, що мріяти корисно, це веде до здійснення мети, до втілення в реальність заповітних мрій, до реалізації планів. Але не варто забувати і про шкоду. Слідуючи своїм егоїстичним намірам, можна з легкістю накликати біду. Виходить, що і мріяти потрібно з розумом!
