Творчий шлях Єсенін С. почав ще в підлітковому віці. Багато ранніх творів було опубліковано, коли поет жив у Москві. Однак перед публікацією Сергій Олександрович перечитував свої творіння, вносив корективи. З перших проб пера вони перетворювалися в прекрасні літературні зразки. Така історія створення вірша «Ніч», перший варіант якої з’явився в 1911 році, коли поетові було 16 років.
Тема аналізованого твору – нічний сон природи, краса сільської ночі. Єсенін С. показує красу нічної тиші. Вона приносить умиротворення серця, а сріблястий світло місяця радує око. Жанр вірша – елегія, так як в ньому змальовано картини природи, створюється атмосфера спокою й умиротворення.
Починається пейзажна замальовка відтворенням нічної тиші. Ліричний герой зауважує дрімаючу річку. Бор, здається, боїться її розбудити, тому перестав шуміти. Навіть нічний співак соловей не порушує благодатне мовчання. Лише маленький струмочок мірно дзюрчить своїми водами.
Місяць поглядає на сплячу природу і розливає на неї свій срібний блиск. Від її світла срібляться не тільки річка і струмочок, але зрошена трава. Так все навколо перетворюється в нескінченну срібну гладінь. В останніх рядках Єсенін С. знову описує благодатну тишу, сон природи і блиск місяця.
Образ ліричного героя не надто виразний, так як він грає лише допоміжну роль. Тим не менш, можна припустити, що герой дуже любить нічну тишу і не раз знаходив у ній розраду.
Лаконічну пейзажну замальовку неважко поділити на смислові частини. Спочатку автор описує тишу, потім – срібне світло місяця, а на завершення ще раз повторює зміст попередніх рядків, але вже стисло. Повторення при цьому не здається зайвим, адже допомагає автору акцентувати увагу на найбільш прекрасних «речі», які таяться під покровом ночі. Формально вірш складається з чотирьох катренів. Автор використав перехресне римування. Деякі рядки не римуються, але це не порушує ритміко-мелодійну організацію. Віршований розмір – трехстопный хорей.
Нічний пейзаж С. Єсеніна не рясніє художніми засобами, але це не робить картини природи біднішими. Використані стежки дозволили автору яскраво розкрити ідею. У тексті є метафори: «тихо дрімає річка», «своїм блиском місяць все навколо серебрит», «у природі все спить». Епітетів всього два: «темний бір» і «зрошені степу». Порівняння Сергій Олександрович не використовував.
Особливість твору – повтори. Поет повторює окремі слова, рядка (рефрен) і просто дублює зміст попередніх строф. Цей прийом дозволяє створити враження, що природа оповита сріблом і тишею. Мовчання природи підкреслюється і інтонацією. Вона плавна, без вигуків. Дзюрчання струмочка передається за допомогою аллитерации «ч», «ш», «ж»: «лише струмочок дзюрчить».
Вірш Єсеніна С. «Ніч» вражає простотою і виразними образами. Його рядки дихають свіжістю, якої може насолодитися і читач.
