Вірш «Дитинство» В. Суриков написав у 1865 р. На той момент поетові було 24 роки, і він тільки починав своє сходження на літературний Олімп. Відомо, що дитинство Іван Захарович провів у селі. Безтурботна пора назавжди збереглася в його пам’яті і в аналізованому вірші.
Головна тема твору – веселе протягом дитячих років. Вона тісно переплітається з зимовими мотивами й мотивом сім’ї. Автор прославляє дитинство, адже в цю пору серце ще не затьмарене бідою, показує чисту душу дитини, незаплямовану заздрістю або брехнею. Також В. Суриков демонструє красу зими.
Розповідь ведеться від імені ліричного героя. Це чоловік, що згадує про своє дитинство. Поступово він повністю зливається з маленьким хлопчиком. У перших рядках ліричний герой показує читачеві рідне село і батьківський дім. Потім розповідає про улюбленій забаві сільської дітвори – катанні на санках. Спуск закінчує тим, що хлопчисько стрімголов скочується в замет, але ні на секундочку не засмучується цього.
Ребячье веселощі триває до настання темряви. Хлопець зізнається, що прозяб, але додому не хоче. Тільки завірюха змушує його забігти у теплу хату. А там панує атмосфера затишку і казок. Ліричний герой згадує, як забирався на печі до бабусі і прислухався до хурделиці. З печі було добре видно діда, плетущего постоли і матінку, яка пряде льон. Цей епізод вірші В. З. Сурікова особливо цікавий, адже колоритно відтворює селянський побут.
З теплотою ліричний герой розповідає, як засинав під бабусині казки. Уві сні до нього приходили герої народних казок: Іван-царевич, жар-птиця і сірий вовк. Таким чином, І. Суриков вводить у вірш фольклорні мотиви. Письменник уміло передає фантазії дитини, розповідаючи, як у сні хлопчина блукає «дивовижному саду», намагаючись впіймати жар-птицю. Маленького героя ловить сторожа, і він прокидається від страху.
Вранці дитина помічає бабусю, яка молиться перед іконами. Страх, випробуваний у сні моментально випаровується. Спогад про молитву – художня деталь, показує важливу рису російських селян – непохитну віру в Бога. В останній строфі ліричний герой повертається до зовнішності дорослого чоловіка. Він звертається до дитячих років, з ностальгією згадуючи про їх безтурботності. Звернення риторичне, адже адресант розуміє, що минуле не повернути.
Аналізований твір за змістом ділиться на кілька частин: розповідь про зимових забавах, опис селянської родини, відтворення чарівного сну хлопчика, звернення до дитинства. Формально вірш ділиться на катрени з перехресною римою. Віршований розмір – трехстопный хорей.
Казковий світ дитинства автор відтворив за допомогою художніх засобів. У творі є метафори («виє завірюха за вікном», «серце так і мрет», «в трубі сердито вітер злий співає»), епітети («гора крута», «весело регочуть», «ветха шубенка») та гіпербола («зимовий вечір триває, триває без кінця»).
