На протязі всього свого життя, Осип Емільович переживав труднощі зі здоров’ям. Кілька недуг, які в будь-який момент могли обірвати і завершити життя поета, наштовхували Мандельштама на сумні думки. Він боявся не виконати того подвигу, який покладала на нього доля.
Саме тому, на хвилі емоцій і переживань, він створює віршовану роботу «Невимовна печаль», яка починається зі рядків про кришталевій вазі, яка може розбитися в одну мить.
Таке прочитання даної роботи знайомить нас з маленькою кімнатою, яка була для автора справжнім світом. Так, він був замкнений, однак, безмежний.
Закінчення вірша має порівняння того маленького світу з ніжним бісквітом, який може розколотися від одного лише дотику людських пальців.
В даному вірші, Осип Емільович бачить позитивний вплив навіть своєї хвороби. Вона здатна розширити, відкрити очі на навколишній світ.
Деякі літературні критики, вчитуючись у зміст вірша «Невимовна печаль», вважають його написання неправильним з точки зору граматики. Однак, Мандельштам, використовуючи неправильні дієприслівникові вирази, робить це свідомо. Він належить до тих поетів, у яких сприйняття переважає над розумом. Автор емоційний, він переносить на папір ті враження, які хвилюють його душу.
Також, на творчий процес написання віршів Осипа Емільович, величезний вплив має талант Поля Верлена, який був кумиром Мандельштама. Імпресіонізм, який ми знаходимо в роботах Верлена, дуже часто зустрічається у віршах Мандельштама. Саме тому, заглиблюючись у зміст робіт Осипа Емільович, кожен читач може трактувати їх індивідуально і самостійно, зі своєю особливою точки зору.
