Реформатор поезії в Росії Велімір Хлєбніков довів, що для передачі образів, емоцій поетові не обов’язково наділяти свої ідеї в строгу риму і знайомі всім слова. Смисловою одиницею для Хлєбнікова стало не слово, а звук. Він сміливо експериментував, створюючи нові слова і словоформи.
Велимир Хлєбніков відносив себе до російських футуристів і прихильникам символізму. Багато створені ним авторські неологізми ввійшли в розмовну мову, використовуються в літературі. Хлєбніков вважав, що справжній поет – не той, хто вміє красиві слова заковувати в строгу риму, а той, хто володіє воістину багатою уявою і відчуває звучання слів.
Цікавою є історія з віршем Велімира Хлєбникова «Закляття сміхом». Швидше за все, поет не збирався його публікувати. Листок з віршами випадково знайшов один Хлєбнікова Давид Бурлюк серед чернеток. Вірш справило велике враження на людину. Тому друг умовив поета включити дане твір у збірник «Студії імпресіоністів».
Воно по-своєму дуже дивно. Автор зумів у різних формах обіграти всього одне слово – сміх. Здавалося б цілком зрозуміле і однозначне слово в цьому вірші придбало безліч відтінків і смислів. Залежно від словоформи слова сміх читач вгадує абсолютно різні емоції автора: від щирого веселощі до засудження.
Головні герої тут – це сміхач. Не важко здогадатися, що поет має на увазі людей, які всіляко розважають публіку. Автор просить смехачей «засміятися, розсміятися», таким чином виявити повноту свого таланту. Вони «сміянствують сміяльно», тобто, кожна їх дія пов’язана зі сміхом. Отже, сміх – їхня робота. Що вказує на те, що під смехачами автор має на увазі артистів.
Слово сміх зводиться поетом в поняття абсолюту. Воно може служити для абсолютно різних цілей: як для створення атмосфери веселощів, так і для образи неугодних смехачам людей.
Реакція на опублікований вірш про сміх спочатку була досить різкою. Літературні критики почали звинувачувати поета в насадженні безглуздих неологізмів, які тільки засмічують українську мову. Хоча, наприклад, Володимир Маяковський палко захищав свого колегу. Він вважав, що це твір геніально, так як є чимось абсолютно новим і самобутнім в літературі. Те, що поет зміг розкрити тему твору, ґрунтуючись лише на одному слові, вже гідно похвали.
Незважаючи на негативні критичні відгуки на адресу Хлєбнікова, його експерименти намагалися повторити й інші поети. Але от створити таку звукову гармонію нікому так і не вдавалося.
