У житті кожної людини приходить той момент, коли він починає замислюватися над результатами прожитого життя, підводячи своєрідний підсумок. Поети і письменники не є винятком з цього правила. У більшості випадків вони викривають свої роздуми і підсумки літературні твори. Гавриїл Державін також має подібне творіння.
Вірш «Визнання» було створено в 1807 році. Воно підвело підсумки літературної діяльності поета. У своїй віршованій роботі Державін не побоявся відкрито висловити свої думки з приводу прожитого життя, про те, чого вдалося досягти, а також, що не вийшло.
Поет зазначає, що в житті не намагався робити все правильно, блищати розумом чи філософськими промовами. Єдине, що по-справжньому цінував автор – відкритість, чесність, доброта. «Я любив чистосердечье, думав подобатися лише їм», — говорить поет. На жаль, життя показало Державіну зовсім інші ідеали. Дуже часто нас цінують у суспільстві не за розум, кмітливість, відкритість, а за посаду, положення, багатство, красиве плаття. Внутрішній світ відходить на другий, а може і третій план.
Державін в цьому сенсі був щасливчиком, він досяг успіху не тільки на літературній ниві, але також зробив карколомну політичну кар’єру. Поет був улюбленцем вищого суспільства, можливо тому, йому дозволялися висловлювання і зауваження, про які багато хто воліли мовчати.
До речі, варто зазначити, що Державін був затятим шанувальником царського режиму і монархічної форми правління. Він відкрито прославляли імператрицю Катерину, в той час, як інші поети дозволяли собі критику влади монарха. Царів і правителів поет порівнював з богами – «…добродетельми здавалися мені вони рівні богам…». Собі ж Державін відводив досить скромну роль. Своїм завданням він бачив вихваляння матінки-імператриці.
У своїх творах поет намагався передати нащадкам подвиги російських богатирів, боровся з чванством, зневажав надмірне багатство. Також, Державін не раз підкреслював, що ні коли не заздрив людям, що володіє владою і багатством, але терпіти не міг несправедливість і використання свого становища в корисливих цілях.
Потрібно сказати, що у Державіна були й ліричні твори. Не рідко, піддавшись жіночої чарівності, він висловлював свої почуття і емоції. З висоти прожитих років, поет зазначав, що справжній патріот не повинен витрачати свій талант на такі дрібниці, але також, зазначав, що у кожного можуть бути свої слабкості.
В кінцевому підсумку, Державін говорить, що прожив повне і гідне життя, йому не соромно за свої вчинки, він пишається своїм літературним спадщиною.
