«А зорі тут тихі…» – сумна і одночасно життєстверджуюча повість про героїзм жінок на війні. Борис Васильєв опублікував її вперше в 1969 році. І з того часу вона хвилює серця багатьох читачів. А зняті фільми за мотивами твору множать популярність історії.
Як же виникла ідея написати повість «А зорі тут тихі»? Автор розповідав, що його надихнула справжня історія відважних солдатів, які відстояли охороняється пункт, ділянка залізниці в Кірові, не давши зробити там диверсію німцям. Васильєв взяв за основу цей випадок, але змінив героїв. Відважними зенітниками він зробив молодих дівчат. Це суттєво змінювало погляд на подію. Адже героїзмом молодих хлопців вже нікого не здивувати, а ось відвага дівчат була чимось новим.
Аналіз твору варто починати з трактування назви. «А зорі тут тихі» – на перший погляд просте, але дуже ємне назву. Автор називає зірки зорями, звертаючись до народної творчості. Епітет «тихі зорі» говорить про мирне спокійному небі, не сумісного з війною. Саме за це і борються головні герої – за мирні, тихі зорі тут, на Батьківщині.
Тема повісті: розповідь про подвиг п’ятьох молодих дівчат, які під керівництвом сержанта, виконали важливе завдання під час Другої світової війни. І хоча у «війни не жіноче обличчя», вони довели, що і жінки можуть їй протистояти.
Ідея повісті: показати велику душу людей, здатних пожертвувати собою заради мирного життя інших. Письменник неспроста створює образи молодих героїнь. Адже їхня жертва особливо зворушлива. Вони ще самі не встигли пожити, але вже змушені приймати важкі рішення.
Створивши жіночі образи, автор зміг більш яскраво показати результати війни. Свій ідейний посил він вкладає в роздуми сержанта про загибель однієї із зенітниць: «… могла народити Соня діточок, а ті б внуків та правнуків, а тепер не буде цієї ниточки. Маленькій ниточки в нескінченній пряжі людства, перерізаної ножем…» Так Васильєв показує, що війна руйнує не окремі життя, а перериває цілі роди.
У повісті дуже яскрава галерея образів. Головний чоловічий образ – старшина взводу Федот Евграфыч Васьков. Йому 32 роки, але вже встиг пережити багато: догляд дружини, втрату сина. Він зображений людиною з сильним характером. Але з-за малоосвіченості герой не вмів красиво висловлювати свої почуття. Тому його часто вважали грубим, хоча в душі він таїв багато прекрасного.
У повісті п’ять головних жіночих образів. Незважаючи на що об’єднує всіх молодість і рід заняття, всі вони дуже різні за характером.
Рита Осянина показана ніжною, але вольовою жінкою. Її головна відмінна риса – душевна краса. Мабуть, ця героїня є самою безстрашної, тому що вона не просто жінка, а вже молода мати.
Женя Комелькова – одна з найбільш пам’ятних героїнь. У її зовнішності ще виднілося дитинство безтурботне і красиве. Вона була красивою, пустотливий, артистичною. Останнє допомогло їй з блиском розіграти перед німцями сцену безтурботного купання у воді. Але, на перший погляд, безтурботна дівчина мала багато душевних ран. Женя зробила подвиг, намагаючись врятувати інших дівчат. Але до кінця вона не могла повірити, що гине, адже це так нерозумно, коли тобі всього дев’ятнадцять років.
Соня Гурвич – розумна дівчина з поетичною душею. Вона була перекладачкою в групі Васкова. Соня – представниця інтелігенції на війні.
Ліза Бричкина – дівчина, яка вміє чекати, не втрачає надії на краще. Але саме її доля виявився особливо страшним і дурним – вона потонула в болоті.
Галя Четвертак – сама молода героїня. Вона ще повна романтичних мрій, тому йде на війну, вважаючи, що там стане героїнею роману. Але сувора правда розбила її мрії.
