Ідея двоемирия особливої популярності набрала у період романтизму, проголошували її і символісти. Представники цих течій вірили, що існує два паралельні світи матеріальний і духовний. Поет-символіст А. Блок також бере за основу цю ідею, але інтерпретує її в дусі революції. В сучасному йому устрій вживаються «старий» і «новий» світи, які борються за право існування. Два світи легко впізнаються в образах і деталях.
У поемі читач зустрічає стареньку, яка все життя прожила в старому світі, а тепер «не розуміє, що такий величезний плакат», що закликає передати всю владу Установчим зборам». Стареньку А. Блок порівнює з куркою, натякаючи, таким чином, на своє ставлення до людей, які не можуть перебороти в собі «старе». Далі автор проводить по вулицях революційного міста і знайомить з барыней, «попом», «буржуєм». Всі вони почувають себе некомфортно в нових умовах, але розуміють, що опиратися безглуздо, так як на сторожі нового порядку червоногвардійці.
Дванадцять червоногвардійців – головний символ революції. Вони розгулюють по вулицях, руйнуючи старий світ. Грабежі, насильство, руйнування – ось доля революціонерів. Вони впевнені, що тільки шлях розрухи і хаосу здатний привести до нового буття весь не тільки їх, але і весь народ. Щоб читач не сумнівався в добрості їх намірів, А. Блок попереду цієї компанії ставить Христа «з білим віночком з троянд» на голові. Євангельський образ символізує справедливість, любов і добро, які чекають революціонерів і тих, хто пішов за ними, в кінці шляху. Дванадцять ж червоноармійців тлумачаться літературознавцями як апостоли Христа.
На грані «старого» і «нового» варто Катька. Вона живе у своєму світі, не може визначитися, куди їй «крокувати» і це одна з причин її смерті.
Не тільки людські образи створюють світів у поемі А. Блоку «Дванадцять». Допоміжну роль відіграють явища природи, тварини. Наприклад, на початку твору автор описує вітряну, снігову погоду. Вітер символізує революцію. Автор каже, що вітер поширюється по всьому «Божого світу», але більше всього він дошкуляє «буржуїв»:
Вітер хльосткий!
Не відстає і мороз!
І буржуй на перехресті
В комір сховав ніс.
Далі поет створює образ «світової пожежі», маючи на увазі під ним перевороти. Роздмухати пожежу збираються червоногвардійці «на горе всім буржуям»
Незвичайний символ старого часу з’являється під кінець твору. За Христом і червоноармійцями пов’язується старий пес. Автор не дарма саме так розставляє героїв. Він показує, що пережитки минулого ще є, але вони вже такі слабкі, що готові «пасти» за революціонерами.
Весь твір побудовано на контрасті, наприклад червоні, чорні та білі кольори, настрої червоногвардійців і буржуїв. Це художній засіб допомагає зробити світи більш виразними.
Незважаючи на те, що старий і новий світи повністю протилежні, автор майстерно сплітає їх, показуючи реальну картину їх існування.
