Іван Дмитрієв, російський діяч 18-19 століття, вніс великий внесок в басенный жанр. Будучи прихильником сентименталізму, він створив сентиментальну байку. Вона відрізнялася від традиційного варіанту елегійним типом оповіді, ліричними відступами. Іван Дмитрієв вважав, що твори всіх напрямів в літературі можуть бути написані єдиним нормативним мовою. Тому у своїх байках поет не допускав нічого «низького» і грубого. Приємний стиль, витонченість стилю – ось відмінні риси творчості Дмитрієва.
Байки цього російського автора хоч і нагадують багато в чому елегію, все ж зберігають традиційний стрижень – сатиричне зображення моральних проблем суспільства. Байкар вказує на такі пороки, як заздрість, гординя, дурість, обмеженість, хвастощі і т. д. Разом з цим автор захоплюється величчю дружби, любові і відданості.
Особливий інтерес викликають байки, написані Дмитрієвим в період з 1800 по 1820 рік. До них відноситься байка «Летюча риба», в якій звучить ідея марноти нарікання на долю.
Назва «Летюча риба» можна тлумачити, як в прямому, так і переносному сенсі. Як відомо, існують риби, які вміють літати над гладдю води за допомогою своїх надзвичайно розвинених плавців – «крил». З-за цієї особливості їх прозвали летючими рибами. Але в байці йдеться все ж про переносному значенні летючої риби.
На початку байки автор заспокоює читачів, що не буде цитувати Плінія і його «Природну історію». Мета тут інша – показати, що й у риб бувають мудреці і труси, як і у людей. Тобто, значення «літати» тепер варто розуміти як високі пориви людини.
В основі оповідної частини лежить діалог двох риб: молодий і старий. Перша запитує у другий, чому їй ніде не вдається піти від злості: на глибині моря її підстерігають вовки, а в повітрі – орли. Молода риба ще не досвідчена і нарікає на свою долю. Друга риба вже має досвід і відповідає, що «такий став нині світло». Це узагальнення видає одночасно розчарування і смирення з таким порядком речей у суспільстві. Стара риба дає пораду молодий триматися своєї стежки тихомолком». Для того, щоб не напали вовки, летючої риби варто плавати біля поверхні води, а щоб не клювали орли – літати поблизу води.
Перша молода риба уособлює тип людини, який нарікає на долю, але ще сподівається щось змінити. А друга стара риба уособлює собою досвідченого, але боязкого людини, який пропонує нічого не змінювати в житті, а просто слухняно триматися свого шляху. Стара риба висловлює ідею марність нарікання на долю.
Байки Івана Дмитрієва популярні в багатьох країнах.
