Повість «Слово о полку Ігоревім» – унікальна пам’ятка давньоруської літератури. Її вивчали багато літературознавців, про неї написано величезну кількість книг і статей. Дивовижний стиль написання «Слова» говорить про непересічної особистості його автора. Але, на жаль, до цих пір він залишається невідомим.
Вивчаючи повість, стає очевидним, що її автор був освіченою і самобутнім людиною. Він не просто описує події, але й відкрито висловлює свою думку, тривожиться про долі героїв і держави. У численних ліричних відступах розкривається особистість самого автора. Тому його можна представити одним з героїв, який супроводжує князя Ігоря під час його походу, йде в бій разом з дружиною, прислухається золотим промов Святослава, співчуває стражданням княгині Ярославни.
Автор присутній у кожному моменті, оцінюючи дії інших героїв.
Початок повісті нагадує билинний заспів, в якому автор звертається до свого читача, повідомляючи тему твору. Автор намагається привернути до себе читачів, називаючи їх дружньо братією. Висловлює автор і своє ставлення до головного героя в перших же рядках. Він починає своє слово про деяньях «князя удатного».
Автор «Слова» – новатор в області давньоруської літератури. Він сам на це натякає у повісті: «А оспівати нам, браття, його… Не ганяючись в пісні за Бояном». Визнаючи авторитетних літераторів свого часу, автор «Слова о полку Ігоревім» не намагався наслідувати, «ганятися» за кимось, а намагався писати по-новому.
Письменник не обмежується описом хвилюючих його подій про похід князя Ігоря, але і проводить паралель сучасних подій і минулого Русі. Згадуючи історичні події і оцінюючи політичну обстановку, автор показує себе людиною освіченою.
Крім зображення масштабної картини життя на Русі, автор звертає особливу увагу на розкриття особистості головних героїв. Те, з якою точністю він це робить, видає в ньому хорошого психолога.
Князь Ігор – центральний герой – названий хоробрим, сміливим і відважним. Але автор зауважує і його негативні риси характеру: марнославство, гордість. Він хоче прославитися, перемігши половців. Князь ще молодий – і тому автор сподівається, що в зрілому віці він змінить свої погляди.
Брат князя Ігоря, Всеволод, який теж бере участь у поході на половців, проявляє себе сильним і сміливим воїном. Автор вказує прізвисько свого героя – Буй-Тур, акцентуючи на його силі.
З особливим участю ставиться автор до головної героїні – Ярославні. Помітно те, як він захоплюється відданістю княгині.
Письменник не просто дає характеристику головним героям, а намагається зрозуміти причину їх вчинків, співпереживає і підтримує їх, іноді картаючи за помилки. Це говорить про великий сміливості автора.
Я уявляю собі автора «Слова о полку Ігоревім» талановитим і високоморальною людиною, патріотом своєї країни.
