Що таке метафора в російській літературі і мові: приклади речень з розгорнутими і прихованими порівняннями, способи їх визначення

Російська мова багатий художніми прийомами, серед яких провідне місце займають метафори. Подібні мовні звороти використовується як у художній літературі, так і в повсякденному спілкуванні. Дамо визначення поняття і розглянемо особливості вживання виразів у переносному значенні.

Характеристика

Незважаючи на різницю формулювань в різних словниках, всі тлумачення єдині в тому, що метафора – це зворот мови в переносному значенні на основі подібності. Слово має грецьке коріння і означає «перенесення», «переносне значення». Це можуть бути окремі словоформи або словосполучення, а іноді і пропозиції, які використовуються у переносному значенні. Перенесення найчастіше заснований на схожості властивостей, ознак, зовнішніх проявів, дій.

Механізм формування метафори складається з трьох етапів:

порівняння,
зіставлення,
виділення загального.

Необхідно виділити схожі риси двох понять. Так, поняття «дзеркало річки» виникло як результат порівняння річкової води з дзеркалом, в якому відбиваються різні предмети. Відбувається зіставлення загальних рис, за якими вода схожа на дзеркало. У зв’язку з цим з’явилося поняття — приховане порівняння.

Важливо! Порівняння і метафори не є тотожними поняттями. У другому випадку виражаються традиційні, усталені схожі ознаки.

Метафора в літературі

Еволюція поняття

На питання, що таке метафора в літературі, намагалися знайти відповідь ще давні філософи. Першим значення слова метафора розкрив Аристотель.

Філософи давнини вважали, що такий літературний прийом пов’язаний безпосередньо з природою, і його використання не є чимось особливим. Подібні прийоми використовували в повсякденній розмовній мові, тому не було необхідності якось називати дане поняття.

Стародавні філософи розглянули в ньому рішення проблеми нестачі слів, тому пізніше значення слова метафора стало набувати негативний відтінок. Вважали, що цей літературний прийом заважає пошуку істини і тому шкідливий для науки. Незважаючи на всі розбіжності, метафоричні вирази продовжували існувати, але основною сферою їх застосування стала поезія.

Як окрему частину мови її стали сприймати в 20 столітті, коли розширилися межі використання даного художнього прийому, що спричинило за собою виникнення нових жанрів літератури – алегорії, прислів’їв і загадок.

Функції

У російській мові, як і в усіх інших, метафора відіграє важливу роль і виконує наступні основні завдання:

додання висловленню емоційності та образно-експресивній забарвлення;
наповнення словникового запасу новими конструкціями, фразеологізмами та лексичними зворотами (номінативна функція);
яскраве незвичайне розкриття образів і суті.

Завдяки широкому вживання даної фігури, з’явилися нові поняття. Так, метафорично означає алегорично, образно, фігурально, а метафорично виражений означає використаний в непрямому, переносному значенні. Метафоризм – використання метафор для зображення чого-небудь.

Метафора в літературі

Різновиди

Нерідко виникають труднощі з тим, як визначити цей літературний прийом і відрізнити його від інших. Визначити метафору можна за наявності:

подібності по просторовому розташуванню;
подібності за формою (капелюшок жінки – капелюшок цвяха у);
схожість зовнішньої (швейна голка, голка їли, голка їжака);
перенесення якої-небудь ознаки людини на предмет (німий чоловік – німе кіно);
подібності кольору (золоте кольє – золота осінь);
схожість діяльності (горить свічка – горить лампа);
подібності положення (підошва чобота – підошва скелі);
схожість людини і тварини (баран, свиня, осел).

Все перераховане вище є підтвердженням того, що це приховане порівняння. Запропонована класифікація вказує, які бувають види метафор в залежності від схожості понять.

Важливо! Художній прийом має свою специфіку в різних мовах, тому за значенням може відрізнятися. Так, «осів» у росіян асоціюється з упертістю, а, наприклад, у іспанців — з працьовитістю.

Виразне засіб класифікують за різними параметрами. Пропонуємо класичний варіант, який існує ще з античності.

Метафора може бути:

Різка – на основі порівняння різних, майже несумісних понять: начинка висловлювання.
Стерта – та, яка не розцінюється як фігуральний зворот: ніжка стола.
Мати вигляд формули – подібно стертою, але має більш розмиті межі фигуральности, нефігуральне вираз у цьому випадку неможливо: черв’як сумніву.
Реалізована – при використанні виразу не враховується його фігуральний зміст. Часто реалізується комічними висловлюваннями: «Я вийшов з себе і увійшов в автобус».
Розгорнута метафора – зворот, який будується на основі асоціації, реалізується протягом висловлювання, поширений в літературі: «Книжковий голод не проходить: продукти з книжкового ринку все частіше виявляються неякісними…». В поезії теж займає особливе місце: «Ось охоплює вітер зграї хвиль объятъем міцним і кидає їх з розмаху в дикій злобі на кручі…» (М. Гіркий).

В залежності від ступеня поширеності бувають:

загальновживані сухі,
загальновживані образні,
поетичні,
газетні образні,
авторські образні.

Метафора в літературі

Приклади виразів

Література рясніє пропозиціями з метафорою приклади в російській мові:

«У саду горить багаття горобини червоної» (С. Єсенін).
«Поки свободою, разом горимо, поки серця для честі живі…» (Пушкін А.)
«Вона співає, і звуки тануть…» (Лермонтов М.) – звуки тануть;
«…Плакала трава…» (А. Фет) – плакала трава;
«Золота Пора була, так сокрылась» (А. Кольцов) – золота пора;
«Осінь життя, як і осінь року, треба вдячно приймати» (Е. Рязанов) – осінь життя;
«Прапорщики прибили очима в царя» (А. Толстой) – прибили очима.

Це один з найбільш вживаних образів мови. Особливе місце займає поезія, де образність виходить на перший план. У деяких творах ці мовні звороти зустрічаються протягом усього оповідання.

Яскраві приклади метафори в літературі: глуха ніч, золота голова, їжакові рукавиці, золоті руки, залізний характер, кам’яне серце, як кіт наплакав, п’яте колесо у возі, вовча хватка.

Метафора

Звідки взялася метафора? [Лекції з літератури]

Висновок