Олександр Вампілов – широко відомий російський драматург, який трагічно загинув у віці 35 років. Його літературна спадщина – три одноактні п’єси і 4 многоактные. Творчість цього автора прийнято вважати новаторським, перевернув всі уявлення, що існували в драматургії до нього.
Письменник пропонує нашій увазі свого сучасника, людини молодого і амбітного, але зіткнувся з крахом усіх надій та ідеалів.
Вампілов з незвичайною реалістичністю показує застійні радянські часи. Ту епоху, коли ситуація настільки критична, що з неї просто немає виходу, але треба якось жити далі. Герої драматурга – повні сил молоді люди, позбавлені можливості жити так, як вони цього хочуть, і як дозволяє їх потенціал.
В основі п’єс Олександра Вампілова аж ніяк не драматичний конфлікт, цим він і вибивається з ряду інших авторів. Його п’єси несуть в собі сповідь, але герої не діють. Нічого трагічного в його творах немає.
На сцену виходить дійова особа, яка протягом усіх сцен намагається розібратися в самому собі і в тому світі, який його оточує. Вся суть полягає в тому, що герой намагається осягнути свою самосвідомість. Вампілов – дивовижний автор, він пропонує акторам зіграти те, що неможливо уявити в дії. І все ж це виходить.
«Качине полювання» – зріла п’єса автора. Головною проблемою, покладеної в основу цього твору, є зниження ролі духовних цінностей.
Вампілов показує читачам півтора місяці з життя Віктора Зілова. Його спогади стають сюжетною лінією.
Авторська позиція легко простежується в ремарках. Це традиційно в драматургії. Правда, що стосується Вампілова, то його ремарки великі й однозначні, сценаристи діють чітко в їх межах, не допускаючи свободи.
Ставлення автора до героїв можна побачити і в діалогах дійових осіб. Оціночні характеристики для оточуючих з легкістю і завидною постійністю роздає головний герой – Зілов. Йому Вампілов дозволяє багато чого, він нагадує блазня, з якого попит мінімальний. Та й не дарма над ним постійно жартують, причому навіть найближчі люди. І ці жарти не завжди нешкідливі.
Оточуючі відчувають до Зілову масу почуттів – ненависть, злість, ревнощі. Як бачите, тут повністю відсутні позитивні емоції. Може, Віктор і заслужив їх. Втім, як і будь-яка інша людина.
Зілов не може відповісти, що він любить найбільше, хоча всі навколо точно знають відповідь на це питання – Віктор любить полювання. Своєрідний комізм ситуації додає і те, що він при цьому до кінця п’єси не знімає мисливських аксесуарів. Це своєрідний лейтмотив маски ,який не раз використовував Вампілов у своїй творчості.
Качина полювання для головного героя – свобода, можливість вирватися з громадських пут того часу. Це позбавлення, початок нового щасливого шляху.
В «Качиної полювання» не можна однозначно назвати негативних і позитивних персонажів, всі вони нещасні люди, життя яких не склалося, та й чи могла скластися?
