Соковитий, барвиста мова творів Н.В. Гоголя привертає увагу не тільки літературознавців, але і простих читачів. У повісті «Зачароване місце» мова – один з інструментів письменника для відтворення хутірського колориту та фольклорних традицій.
В основі твору простонародна розмовно-побутова мова. Здається, що автор навіть не намагався її обробити, просто дослівно записав розповідь дячка. Дячок, звертаючись до слухачів, вживає просторічні формули, вигуки: «їй-богу», «далебі», «ось звольте бачити». Такий прийом зовсім не уповільнює сюжет, формули не набридають читачеві, навпаки, оживляють розповідь.
Н.В. Гоголь народився в Полтавській губернії, тому в «Зачарованому місці» частенько зустрічаються українізми: батько, цибуля, кавун, галушка, сопілка, повечерявши. Така лексика підказує читачеві, де відбуваються події, що допомагає зануритися в атмосферу хутори і батьківщини Миколи Васильовича.
Помітне місце займають у тексті слова, які існували за часів Гоголя, а сьогодні вважаються историзмами: чумаки, тік, жупан, волосний писар, гетманша, верста, вооз, курінь, люлька (трубка для куріння). Вони служать для відображення реалій того часу. Таким чином, «Зачароване місце» можна назвати міні-енциклопедією історії народу.
Коли дід зустрічає чумаков, він вітає кожного з прізвища: Крутотрыщенко, Ковелек, Стецько, Болячка, Печерыця. У написанні слів автор зберіг особливості їх звучання українською мовою. Такий прийом знову-таки надає розповіді колоритності. В цьому ж епізоді бачимо традиційні етикетні формули привітання: «Здорово», «Звідки бог несе?», «Ось привів бог де побачитися». Не забув письменник і про емоційні вигуки: «А, га, га! го, го!..».
Весь текст «Зачарованого місця» усипаний просторечьями: вигадки, раздобары, когдашнее, бач (бач), поколесивши, вытанцывалось, харя, бешиха, пыхти, дметься. Ця лексика допомагає показати емоції персонажів, максимально наблизити розповідь до реальності.
Дід, головний герой повісті, любив висловлювати свої емоції міцним слівцем, тому в тексті багато фраз типу: «бісові діти», «чортова баба», «собачі діти» (про онуків), «сучий син». Такі вирази здаються різкими, але жоден їх адресат не ображається, так як всі розуміють, що сказано так було не зі зла.
Так як чорт у цій повісті весь час в центрі уваги, автор вживає синоніми: диявол, диявольська сила, Ірод, ворог роду людського, сатана, собачий син, нечиста сила. Зачароване місце також отримує ряд назв: «прокляте місце», «диявольське місце», «сатанинська омана».
Жива народна мова – джерело оригінальних фразеологізмів, їх використовує і Н. В. Гоголь: «піде розповідати – тільки вуха развешивай», «що голодному галушки», «що за диявол», «калачі всі були терті». Про віру народу в існування потойбічного світу, куди вирушають душі після смерті, говорять такі стійкі вирази: «дай боже їй царство небесне», «нехай йому легенько гикнеться на тому світі».
Мова повісті Н.В. Гоголя дуже різноманітний, він демонструє майстерність автора, його вміння помічати деталі селянського побуту і збережуть їх оригінальність в художніх текстах.
