Війна – одне з найстрашніших людських «винаходів». За часів сумнозвісних подій за зброю змушені братися навіть добрі люди. Згнітивши серце, вони йдуть захищати найдорожче. Бруднити руки в крові для них нестерпно, але поступово звикають навіть до цього. Добрим серцям доводиться покриватися кам’яною оболонкою. Що вже говорити про злих людей?
Я вважаю, що жорстокість на війні не просто доречна, такі події без нього просто неможливі. Адже Часто жорстокість виникає на ґрунті психологічної. Війна забирає життя багатьох людей. Їх близькі часто спалахують жагою помсти, розуміючи, що втрачати їм більше нічого. Це штовхає до жорстоких вчинків. Відправляючи солдатів на війну, влади намагаються викликати у них ненависть до ворога, а це теж джерело жорстокості.
Але не можна розглядати війну як «бенкет» жорстокості. Навіть у такі часи є час милосердя, доброти, співчуття. Солдати допомагають один одному, жертвує своїм життям заради майбутнього інших. А скільки відомо про військових медиків, які допомагали пораненими під свистом куль. Жінки без чоловічої підтримки виховували дітей, причому не тільки своїх. Список проявів доброти можна продовжувати довго.
Доброта і жорстокість на війні показані в багатьох творах російських письменників. У романі-епопеї «Війна і мир» Л. Н. Толстой відтворив всі жахи воєнного часу: пожежі, смерть, страждання поранених. Звичайно ж, така ситуація неможлива без жорстокості. Найбільш яскраво вона проявляється в сценах, що зображують зіткненнях між ворогами.
Однак по-справжньому добрі люди залишаються такими навіть на кривавих полях. Знаходяться й ті, які усвідомлюють, що лобами з іншими солдатами їх зіштовхнули вищі світу сього, насправді причин для ворожнечі немає. Усвідомлення цього кілька пере жорстокість. Прикладом цього є епізод, присвячений перебуванню П’єра в полоні у французів. Не можна сказати, що з молодою людиною зверталися жорстоко.
Твір Л. Н. Толстого показує, що жорстокість на війні, доречна. Але не буває так, щоб на полі бою не знайшлося доброї душі.
У повісті «Матір людська» показана жорстокість фашистів. Після бою вони спалили село, а вижили мешканців погнали в Німеччину. Німці не жаліли нікого – ні старих, ні дітей. Не думали вони і про те, що позбавляють когось дорогого серцю людини. Фізично слабких людей відразу ж убивали. Тих же, хто опиралися, немилосердно били. Вражає, як холоднокровно німець підстрелив Санька. Жорстокість ворогів стає особливо виразною, якщо порівняти її з милосердям Марії.
Цей приклад теж доводить, що жорстокість доречна на війні. Хоча фашистів можна зрозуміти: вони, знають, що чим швидше завоюють землі, тим швидше повернуться до сім’ям. Німецькі солдати переживають за рідних, які залишилися без їх підтримки. Можна припустити, що це і є джерелом їх жорстокості.
Можна зробити висновок, що жорстокість на війні доречна, але вона обов’язково повинна згладжуватися добром.
