Аналізуючи творчість А. Твардовського, читач завжди звертає увагу на кількість віршів, які були присвячені військовій тематиці. І цьому є просте пояснення, адже поет пройшов усю Велику Вітчизняну війну. Він був військовим кореспондентом і вже в 1938 році вирушив на лінії фронту. Природно, в його пам’яті назавжди закарбувалися ті страшнейше події, які він міг спостерігати, перебуваючи на війні, відчуваючи вибухи, слухаючи гарматні вистріли і безперервний рев автоматів.
Проте в душі Твардовського завжди жив лірик, який тонко і м’яко відчував світ навколо себе, який милувався красою природи, який відчував подих часів року. Яскравим підтвердженням цього факту є віршована робота «Весняні рядки». Написано воно було задовго до війни, в 1925 році.
Автор присвячує вірш свого рідного хутора, де він народився і провів найкращі роки свого життя. Саме там Твардовський навчився любити природу, бачити й відчувати красу навколишнього світу.
Щоранку він звертає увагу на прекрасне сонце, яке з’являється з-за бугра. Поет порівнює сонячні промені з гілками ліщини. Перші промінчики сонця починають новий день, пробуджують сили і енергію в кожному з нас.
Автором визначені ті зміни, які відбуваються навколо з приходом весни. Прилітають птахи, пожвавлюються шпаківні, у них з’являються працьовиті пернаті батьки, а потім і пташенята. Сонце прогріває всі кругом.
Олександр Твардовський наділяє зовсім неживі предмети риси звичайної людини. Він пише про хуторі, які потихеньку відтає і залишає сльози на вікнах. Поет помічає, як швидко весна огортає навколишні землі. Ще тільки вранці узлісся була повністю засніженій, а вже до обіду на ній чітко простежувалися сліди прийдешньої весни.
Звичайно ж, самим явним ознакою настання весни є ключі журавлів, які здійснюють черговий переліт і повертаються в рідні краї. Якщо вже ці птахи повернулися з теплих країн, значить, зима відступила і холодів більше не буде. Зміна пір року відбулася і тепер починається абсолютно нова пора!
