Чого вчить оповідання Платонова «Микита»?

Платонов у своєму оповіданні «Микита» заклав глибоку думку про людину, і в цілому його відношення до життя. Мораль в тому, що саме те, що приховано всередині людини, то безпосередньо відбивається в його думках, емоціях, словах, і, звичайно ж, вчинках.

На прикладі фантазій та страхів маленького хлопчика Микити, автор показав, як важлива підтримка і увага близьких людей. Як згубно самотність, і які руйнівні емоції людина відчуває, потрапляючи в стресові ситуації. Як кардинальним чином змінюється життя в кращу сторону з появою міцного і надійного плеча.

Так само автор звертає увагу читача на проблему взаємини батьків і дітей. На жаль, дорослі далеко не завжди можуть зрозуміти дитячі страхи, переживання, сум’яття. Вони бездушно рівняють дітей під себе, вимагаючи від них покірності і самостійності. Це підтверджує той факт, що Микита розповідав матері про свої страхи, і, звичайно ж, це не принесло бажаного результату.

Часто діти, подають різні знаки про те, що їм дуже потрібна допомога дорослого. Однак далеко не кожен батько може вчасно, а головне правильно відреагувати на «дзвіночок». Старше покоління здебільшого просто вигадує різного роду відмовки, звалюючи все на зайнятість і втому.

Звичайно, дитячі фантазії і страхи, поряд з іншими проблемами, здаються нікчемними. Ось тому і мама Микити, в той день, без докорів совісті залишила його вдома. Мало того, вона доручила йому певні справи по господарству. А адже це могло все закінчитися набагато гірше, ніж простий «втеча» з дому до матері в полі.

Звичайно, автор хотів показати ще й те, що дітей потрібно привчати до праці з самого дитинства. Тільки тоді вони швидше зможуть пристосуватися у дорослому житті. Зможуть раніше розкрити свої інтереси, і в майбутньому будуть із задоволенням займатися улюбленою справою.

Щоб стати хорошою людиною, якого багато хто поважає, не обов’язково ставати героєм, брати участь у військових діях або демонструвати свою силу. Не обов’язково демонструвати свій інтелект. Немає. Потрібно просто до людей ставитися по-доброму, жити без злості на серце і по можливості навчитися прощати. А ще потрібно вірити в краще, адже тільки віра здатна створити справжні чудеса.

Мама Микити вірила і сподівалася на повернення чоловіка з війни. Так, було важко, і часом відчай от-от би й заволоділа її розумом, але жінка продовжувала чекати чоловіка з війни. Вона робила це навіть не заради себе, вона вірила заради сина.

Жінка навчила Микиту любити і поважати батька, якого він навіть не бачив, і саме ця сила рятувала солдата на війні. Він повернувся до них живий, тільки тому, що відчував себе потрібним. Він знав, що його чекають, сподіваються і вірять.

Сім’я – це найважливіше для кожної людини. Ті складнощі і часом серйозні життєві випробування, які випадають на долю кожної людини, не повинні його зламати або зруйнувати відносини з оточуючими. Все, що надсилається понад, навпаки повинно зміцнювати сімейні союзи, виводячи їх на абсолютно новий рівень – любов.