Н. Некрасов – поет, який володів даром відчувати душу народу, розуміти проблеми простих людей. Все це втілилося в його творах. Особливе місце у творчості Некрасова займає поема «Мороз, Червоний ніс», створення якої датується 1863 р.
У творі розкривається кілька тем: селянського життя і праці, російської жінки, смерті. Всі теми взаємопов’язані. Автор показує важку життя російського народу, прославляє «величаву» селянку, її фізичну і духовну силу, царствену красу.
У поемі розвивається трагічний сюжет. Спочатку Н. Некрасов розповідає про смерть мужика Прокла, яка залишила його рідних сиротами. Прокл віз товар і застряг на півдоби у холодному снігу, а після цього довго добирався додому, відчуваючи, як по тілу пробігає жар і озноб. Рідні довго боролися за життя Прокла, перепробували всі відомі способи. Врятувати хворого не вдалося.
Далі Некрасов розповідає, як важко довелося дружині померлого, Дарії. На плечі молодої вдови лягла вся важка робота. Вона не нарікала на життя, але спогади про щасливі дні, проведені з чоловіком, терзали її серце. Як-то Дар’я поїхала в ліс за дровами, де потрапила в «лапи» Морозу. Він занурив жінку у солодкі мрії про минуле і вона з посмішкою на обличчі заснула навіки. В епізоді, що описує зустріч героїні з Морозом чітко видно зв’язок з казкою «Морозко», збережений навіть питання: «чи Тепло тобі, дівчино?». Ось тільки в казці все закінчується щасливо, Н. Некрасов створює трагічну розв’язку, яка служить для реалізації ідеї.
Сюжет розкривається не послідовно. Його складові змішуються, є ліричні відступи. Автор кілька разів використовує ретроспекцію, щоб показати, як жили герої до того, як в їх будинку увірвалося горе.
Система образів досить розгалужена. У центрі твору «Мороз, Червоний ніс» – Дар’я і Прокл. Це селяни, які звикли заробляти на життя чесним, хоч і важкою працею. У цих героях втілилися ідеальні, на думку Н. Некрасова, риси російських людей. Дарина і Прокл духовно і фізично сильні, вони красиві зовні, найвищою цінністю для подружжя є сім’я. Другорядні персонажі – старий і стара (батьки Прокла), Гриша і Маша (їх діти). За допомогою цих персонажів автору вдається якомога повніше описати селянський побут.
Привертає увагу композиція поеми. Спочатку Н. Некрасов звертається до сестри, якій і присвячено твір. Це несюжетная частину поеми, але вона багато чого може розповісти про ставлення автора до своєї творчості і до народу. Після такого вступу Н. Некрасов приступає до розповіді про події з життя селян. Цей текст поділений на дві частини. Перша з них присвячена Проклу, крім того, в ній автор детально розкриває тему російської жінки, над якою почав працювати в попередніх віршах. Друга частина розповідає про долю головної героїні Дарини. Кожна частина ділиться на менші частини за змістом.
У художньому оформленні індивідуально авторські мовні засоби переплелися з фольклорними, що дозволило автору максимально наблизитися до народу. У тексті автор використовував епітети, метафори, порівняння.
