Віршована робота Федора Тютчева «Як добре ти, про море нічне …» має кілька версій. Після першої редакції даної роботи в газеті «День», автор був дуже незадоволений, адже його віршований шедевр був масово видозмінений і не схожий на оригінал. Тому, він віддає свою роботу в інший журнал, саме зі сторінок якого і стає відомо дане літературне творіння.
Вірш «Як добре ти, про море нічне … » було написано після тяжкої втрати, втрати близької людини – коханої Денісьевой Олени. У Федора Тютчева і Олени Олександрівни був справжній, палкий роман, який тривав протягом багатьох років. І ось, 1864 рік став останнім для жінки. Вона вмирає, і ця подія просто вбиває внутрішній світ автора. Він страждав, біль поранила його душу. Поет постійно шукав співрозмовників, щоб розділити гіркоту втрати, щоб поговорити про Олену Денісьевой. Саме її він порівнює з морською хвилею. Саме тому, у віршованих рядках він звертається до нічного моря на «ти».
Свою творчу роботу автор розділив на дві частини. Перша частина присвячена прекрасним морським краєвидом. Тютчев обожнював, обожнював всі природні явища, тому, абсолютно спокійно одушевлял, уособлював їх. У рядках перед читачем море дихає, море ходить, зірки дивляться.
Друга частина вірша невелика, вона складається з кількох термін. В ній читач спостерігає за відчуттями, почуттями ліричного героя. Він мріє злитися з морськими пейзажами, поринути в природу.
У своїх творчих шедеврах, Федір Тютчев всіляко намагався зізнатися в любові природі, він був у захваті від її краси, від її унікальності і неперевершеності. Автор однаково захоплювався і засніженими луками, і теплими липневими ночами, і просторими березневими рівнинами. Саме в такі моменти, поет використовував слова захоплення, слова розчулення. І читач має можливість відчути всі емоції, всі переживання автора за допомогою його чудових творчих робіт.
