Едуард Асадов написав вірш «Сатана» в 1993 році. Вірш належить до пізнього періоду творчості поета. Він є сюжетним ліричним твором, деякі дослідники називають його баладою. Завдяки невимушеній сюжетом і цікавою подачі вірш цікаво не лише дорослим, але і підліткам.
Тема вірша – підліткові взаємини і юнацька любов. Автор показує, що поведінка може бути лише оболонкою, під якою ховаються зовсім інші справжні почуття. Дуже важливо знайти в собі сили, щоб висловити те, що вирує всередині.
У вірші можна виділити три основних образу – ліричний герой, дівчинка і хлопчик. Ліричний герой займає позицію спостерігача і оповідача. Він нагадує сусіда, який мав можливість спостерігати за хлопцями з дитинства до юнацької пори. На початку вірша ліричний герой розповідає про ворожнечу хлопці і дівчата, причину якої ніхто зрозуміти не міг.
Хлопчина обзивав дівчинку Бомбою, намагався зробити їй дрібні капості: обстрілював снігом, лякав жуками. У відповідь дівчинка називала його образливими прізвисько, одне з яких приліпилося до нього особливо міцно – Сатана. Діти підростали, але миритися навіть не збиралися. Із способів «насолити залишилися тільки прізвиська Бомба і Сатана. Юнак же іноді додавав ще й глузування.
Автор зауважує, що дівчина постійно твердить, що ненавидить Сатану. Вона не упускає можливості сказати при гостях: «Ах, як це славно, право, що він до нас в гості не запрошений». Все змінилося запашним весняним ввечері. Дівчина помітила, як ненависний Сатана проводжає іншу. Вона не втрималася і разом зі сльозами вилила свою душу. Поет залишає історію недосказанной. Читач сам повинен здогадатися, як склалися їхні стосунки далі.
Автор не робить сюжет художніми засобами, зберігаючи тим самим легкість і невимушеність розповіді. У тексті поет використав декілька метафор: «… гляне на дах… де туманів кружляє хвиля»; «той же холод на їх поверсі»» «вона ж гнівом своїм сповнена». Привертають увагу просторечья, які ще більше наближають читача до зображуваної ситуації: «реготав, коли вона верещала», «диких не корчив жито».
Вірш «Сатана» Е. Асадова охоплює кілька років, але така тривалість зовсім не ускладнює композицію. Твір складається з катренів і п’ятивіршів, рядки в яких поєднуються за змістом. В строфах використовуються всі види рим, причому якоїсь закономірності їх чергування немає. Така ритмічна організація зовсім не псує загальну картину, навпаки, надає їй невимушеності. Віршований розмір також не відрізняється стрункістю: трехсложные стопи (дактиль) чергуються з двоскладовими (хорей). Для вираження почуттів і емоцій героїв служить також інтонація: окличні, питальні і оборваные пропозиції.
Твором «Сатана» зачитується вже кілька поколінь, і це не дивно, адже в його образах кожен може впізнати себе або своїх знайомих.
