Князь Святослав славився тим, що часто ходив з військом на чужі землі і успішно розширював територію свого князівства. Хозарський похід, війни з Болгарією і Візантією – все це прославило Святослава далеко за межами Русі. При цьому князь залишав інші свої володіння під захистом невеликих загонів, наражаючи їх на небезпеку.
Так було і в далекому 968 році: князь з дружиною перебував у Переяславці після того, як взяв безліч Болгарських міст. У Києві він залишив свою матір Ольгу і дітей. Про все це розповідає Нестор у літописному переказі «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича». Князь зробив величезну помилку, залишивши Київ практично беззахисним, адже він знав, що печеніги тільки і чекають відповідного моменту, щоб захопити ці землі.
І це добре, що князь залишив загін під керівництвом Претича на протилежному березі Дніпра. Він змогли виграти час, щоб Святослав повернувся і захистив Київ. Літопис «Подвиг юнака-киянина і хитрість воєводи Претича» підказує, що ставлення людей до князя неоднозначне. Так, після невеликої перемоги над печенігами вони надсилають звернення: «Ти, княже, шукаєш чужої землі і про неї дбаєш, а свою покинув…». Русичі дивуються політиці «батька» свого: «Невже не шкода тобі своєї отчини, старої матері, дітей своїх?». Всі ці слова змушують Святослава швидко повернутися на рідні землі.
Я вважаю, що князь Святослав правильно вчинив, коли повернувся й прогнав печенігів, адже він відповідає за «отчину». Походи Святослава перед печенізької облогою увінчалися успіхом, і він би міг почати захоплення нових територій. Але хіба були б виправдані перемоги, якби вони дісталися ціною жертв рідного народу, втратою матері і синів? Не дарма ж кажуть: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі».
Повернення Святослава вберегло киян від страшних втрат. І славний город Київ залишився недоторканим. Князь вчинив, як справжній батько, на якого покладаються всі діти його. Його совість перед народом, матір’ю і дітьми залишилася чистою.
Можна навести ще один аргумент на користь повернення Святослава. Якби князь, знаючи про небезпеку для Києва, пішов у наступні битви, він навряд здобув в них перемогу. Адже не можна бути впевненим у своїй силі, якщо ослаблений тил. Тим більше, печеніги не зупинилися б тільки на Києві. Вони захопили б набагато більше земель. Тоді б князеві довелося не відганяти ворогів, а відвойовувати землю.
Уявімо ще раз, що князь не повернувся вчасно, щоб захистити Київ і печеніги захопили його. В інших містах князівства почався бунт проти князя за те, що він піклується про захоплення нових земель, а рідні місця залишає ворогові. Тоді Святослав не протримався б на троні довго. Ось ще один доказ того, що Святослав вчинив мудро.
Таким чином, я вважаю, що Святослав прийняв правильне рішення. Захоплення нових земель ціною Батьківщини став би причиною краху правління Святослава, а на совісті князя залишилися б життя тисяч людей, за яких він несе відповідальність.
