Картинні пейзажі Івана Івановича Шишкіна чарують мене своєю реалістичністю і красою. Вдивляючись у них, здається, що зображення просто оживають перед очима. Однією з таких картин, яка завораживаем мене, є «Струмок у лісі. Сіверська».
На ній я бачу величний і казковий російських ліс, який виглядає могутнім і древнім. Все полотно заповнено тінями. На передньому плані це тіні від гілок високих сосен, які переплелися усіма гілками і утворили уявний купол. На задньому плані полотно заповнено тінями від сонячних променів, які намагаються проникнути і пробратися крізь щільний щит соснових гілок.
Перед нами зображений теплий літній день. М’які і приємні погляду відтінки і фарби говорять нам про це. Дивлячись на сосни, мені здається, що вони вже дуже довго ростуть в цьому лісі. Багато з дерев втратили практично всі свої голки. Верхівки їх виглядають оголеними і тонкими. А внизу, ближче до землі, в тіні гіллястого купола глядач бачить зовсім юні, молоді сосонки, хвоя у яких ще така м’яка і пухнаста.
Думаю, саме так автор намагався передати нам своє розуміння про життя, про її перебіг. Дивлячись на такі могутні і старі сосни, ми розуміємо, що цей ліс пережив уже багато на своєму шляху, але, все-таки продовжує існувати і процвітати. Життя триває, вона вічна.
Ще хочеться помітити, з якою точністю і акуратністю Іван Шишкін передає всі деталі на своєму полотні. Я звертаю увагу на кожен грибочок, який визирає з–за густої трави, на кожну голочку, яка радіє прохолодній тіні. І серед усіх цих лісових принад протікає звивистий струмочок, який живить сосни і не дає їм засохнути в спекотний і спекотний літній день.
У природі все гармонійно, все продумано. І нам, людям, треба берегти все те, що створила матінка природа. Нам слід цінувати навколишню природу і не втручатися в природний процес її процвітання.
