«Повість про Петра і Февронії Муромських» написана відомим російським публіцистом 16 століття Єрмолаєм-Еразмом. Вона дивує по багатьом критерієм, в тому числі і манерою оповіді. Повість жанрово відноситься до житийному напрямку, тому в ній є багато релігійних понять. Перед вами невеликий словник слів і словосполучень з твору.
1. Провидіння (так само вживаються варіанти – промисел і промышление) – це постійне, правильне, що має мета діяння Вищого Розуму, яка спрямована на досягнення блага, як для окремої людини, так і взагалі.
2. Чернецтво (походить від грецького слова monachos, що значить – самотній, чернець або відлюдник) – це група людей релігійного спрямування. Вони підкоряються ряду зобов’язань. Перше серед яких – усунення себе від мирського життя і її суєти. Люди, що прийняли чернецтво, в основному відмовляються від свого майна, обов’язково дотримуються утримання, не вступають в шлюб. Так само умовою вступу в групу є розрив родинних і дружніх зв’язків і суворе підпорядкування дисципліні. Ченці прикріплюються до певного монастиря і дотримуються його правил. Чернеча етика включає молитви і роздуми про духовні матерії.
3. Богообраність – обраний Богом певна людина або цілий народ.
4. Чернечий постриг – це обряд, який проводять з людьми, що вступають у чернецтво. Той, хто приймає постриг, дає довічний обітницю Богу і сподівається після знайти Благодать. Є три ступені чернецтва: рясофор, мала схиму і велика схиму.
5. Благочестя – це християнська цінність, виражена в чесноти. Про нього неодноразово згадується в Святому Письмі. Благочестя – це щире визнання і шанування Бога, дотримання Його заповідей.
6. Смирення – це важлива релігійна цінність, що передбачає вміння людини об’єктивно сприймати себе. Людей без смирення можна порівняти з п’яницями, які не в змозі адекватно оцінювати себе і відбуваються навколо них події. Так і люди, які не мають смирення, знаходяться в стані духовної ейфорії, оцінюють себе, людей і різні дії суб’єктивно.
Смирення можна умовно поділити на три види: смирення по відношенню до Бога, до інших людей і до себе.
Перший вид визначається як усвідомлення своєї гріховності, надія на милосердя Бога, а не на свої здібності.
Другий вид полягає в незлобивости до абсолютно всім людям, навіть до ворогів. Так як всі люди однаково улюблені Богом.
Третій вид передбачає вміння людини бачити свої недоліки і не помічати чужі.
Важливо і те, що коренем слова смирення є саме «світ». Тому смирення – це, насамперед, світ із самим собою, подолання власних пристрастей і бажань.
7. Вірність – це непохитна стійкість, постійність в почуттях і вчинках, виконання обов’язків і почуття обов’язку.
8. Преподобний – це зарахований до святих, що складається в чернецтві людина. У православ’ї так звертаються до праведним, святим людям.
