Якщо озирнутися на минулі епохи, можна зробити висновок, що жорстокість завжди була невід’ємною частиною людського світу. Кожній покоління намагалося хоч трохи придушити це якість. Інколи це виходило краще, іноді гірше, але повністю позбавитися від жорстокості не вдалося. Я вважаю, щоб боротися з нею, потрібно спочатку зрозуміти, кого можна назвати жорстоким людиною.
Спостереження за оточуючими показують, що жорстокі люди – ті, які можуть образити іншого, причому як фізично, так і морально. Вони роблять такі вчинки, щоб помститися комусь, зігнати злість. Деякі, здається, надходять грубо, тому що одержують від цього задоволення. Жорстока людина не знає, що таке співчуття, жалість. Він не здатний відчувати чужий біль.
Розпізнати жорстокого людини допомагають твори класиків літератури. Багато письменники порушували проблему жорстокості, створюючи яскраві образи. Стрекач – один з героїв оповідання Ст. Астаф’єва «Людочка». Автор твору відразу зазначає, що хлопець повернувся з місць не таких віддалених і подає портрет, акцентуючи увагу на усмішці-оскалі і вузьких очах. Зовнішність героя вже дає зрозуміти, що перед нами людина, що не знає, що таке жалість.
Стрекач з дитинства звик бути грозою для оточуючих. Він забирав у молодших хлопців солодощі, а в сьомому класі залякував дітей ножем. Хлопця поставили на облік в міліції за те, що він порізав когось ножем. Але герой не розкаявся в скоєному. Незабаром він зґвалтував почтальонку. Такі страшні вчинки може здійснювати тільки жорстока людина. Вирок відстрочили, а Стрекач продовжував бруднити свої руки брудними справами. Незабаром його посадили за ґрати.
Зрозуміло, що тюрма не робить людей добрішими. Можна тільки уявити наскільки «розрослася» жорстокість у серці хлопця. Звільнившись, він дав їй волю. Стрекач зі шпаною тримав у страху весь селище. Як-то він запримітив Людочку. В один з вечорів він зґвалтував дівчину. Герой не звертав уваги на страждання, благання своєї жертви. Його засліпило звіряче бажання.
Образ Драла з оповідання А. Астаф’єва «Людочка» показує, що жорстока людина не вміє контролювати себе, коли його охоплює бажання зробити безжальний вчинок. Своєю грубістю він намагається виразити себе, зайняти позицію лідера. Однак таким його вважають тільки дурні або залякані жертви. Інші розуміють, що перед ними жалюгідне істота, якого і людиною-то назвати язик не повертається. Крім того, жорстока людина «глухий» до прохань своїх жертв. Він вважає, що поступитися – значити показати себе слабким, безхарактерним.
Враховуючи все сказане, можна зробити висновок, що жорстоким можна назвати того, хто грубо поводиться з іншими, може легко поранити і навіть убити. Мерзенні вчинки не викликають у такої людини жалості, навпаки, «герой» пишається, що його бояться.
