Іван Бунін у своїй творчості часто звертався до «вічних» питань» – і тому в його творах читачі будь-якого покоління та епохи знайдуть щось близьке для себе.
В оповіданні «Пан із Сан-Франциско» автор піднімає такі «вічні» питання, як тлінність людського життя, любов і щастя.
На прикладі головного героя Бунін показує капіталістичний світ і його фальшиві цінності – влада і гроші. Пан із Сан-Франциско всі молоді роки провів, працюючи над створенням великого капіталу. Щастя для нього – це влада і гроші. До найнятим робітникам, як і до інших біднякам, він ставиться з презирством. Ставши заможним, пане, нарешті, вирішує відправитися на відпочинок до берегів Італії. Але і на відпочинку герой залишається буржуа, який звик до розміреного комфортного життя і не хоче дізнаватися щось нове в чужих країнах.
На пароплаві, куди сідає герой, створені найкращі умови для вищого класу. Автор багато уваги приділяє опису відпочинку пасажирів. Вони сплять в кращих каютах, їдять і п’ють в своє задоволення, беруть участь у розвагах. Незважаючи на розкіш, таке життя нагадує механізм, який не має душі і моральності. Капіталісти живуть тільки для себе, і тому потім про них ніхто і не пам’ятає. Так сталося і з паном з Сан-Франциско, ім’я якого ніхто не запам’ятав. Автор показує на прикладі головного героя, як помилково може бути уявлення про щастя.
Трагічна доля героя доводить, що навіть великі гроші не можуть вплинути на тлінність життя людей. Пан із Сан-Франциско відразу ж втратив для власника готелю свою цінність.
Про кохання теж йдеться в короткому оповіданні. Вона показана в кількох сюжетних епізодах. На пароплаві всі милувалися закоханою парою. І, здавалося б, що тут незвичного? Люди не приховують своїх почуттів і своєю любов’ю надихають інших. От тільки вони були не справжніми закоханими, а найнятими артистами, завданням яких було створення романтичної атмосфери на кораблі. Автор показує, як в капіталістичному світі за гроші навіть грають у любов. Так вони перетворили в фальш прекрасне почуття.
Здається, що торкнулася любов і дочки пана з Сан-Франциско. Це була болюча дівчина, давно мріє про заміжжя. На пароплаві з’явився таємничий азіатський принц – і дівчина дивилася на нього з трепетом. Ось тільки чи це була закоханість? Автор акцентує увагу на непривабливої зовнішності принца, але вище суспільство це мало турбувало, адже в ньому тече королівська кров. Молода героїня відчувала потяг до принцу тільки тому, що той був шляхетним і багатим.
Іван Бунін показує, що люди по-різному ставляться до «вічних» питань. Люди, захоплені владою грошей, в основному віддають перевагу фальшивих цінностей. Але автор сподівався, що читачі за допомогою його творчості знайдуть правильні відповіді на ці питання.
