Відомий російський письменник-гуморист А. П. Чехів навчався на медичному факультеті Московського університету. Він проходив практику, мав друзів-медиків, тому знав багато історій і сумних та кумедних. Одна з них надихнула на написання оповідання «Хірургія» у 1874 р. Як-то друг Антона Павловича розповів, як до нього на прийом прийшов пацієнт. Лікар у той час допомагав іншій людині, у якого проблема була серйозніша. Прийшов пацієнта він довірив студенту, який прибув на практику. Молодий стоматолог вирвав бідоласі здоровий зуб і зламав коронку. Про цьому сумному випадку згадував брат Чехова. Відомо також, що вдома письменник любив пожартувати. Він розкладав стоматологічні приналежності, лякаючи домашніх тим, що зараз буде когось лікувати. Все це майстер гумору геніально втілив в аналізованому оповіданні.
Тема твору «Хірургія» – медицина часів Чехова. Автор засуджує не тільки недбалих лікарів, але і неуцтво, несерйозне ставлення до своєї справи взагалі. Чехов натякає на те, що такий підхід шкодить не одній людині, а суспільству в цілому. Для реалізації ідеї письменник використовує гострий гумор. Його оповідання можна вважати сатиричним.
Твір не велика за обсягом, так як автор описує одну ситуацію з життя героїв. Елементи сюжету розміщені в логічній послідовності. В експозиції читач дізнається, чому прийом веде Курятин і знайомиться з дячком Вонмигласовым. Зав’язка – розповідь дячка про свою проблему і підготовка лікаря до лікування зуба. Розвиток подій – болісні спроби Курятина вирвати хворий зуб. Розв’язка – дячок втратив здорового зуба і поспішив покинути кабінет горе-лікаря. В канву подій Чехів вплітає розповідь Курятина про те, як він успішно вилікував шановного клієнта. Цей епізод допомагає охарактеризувати образ героя, робить ситуацію ще більш кумедною.
У творі всього два героя – лікар Курятин і пацієнт дячок Вонмигласов. Обидва вони виконують головну роль. Другорядним є поміщик Олександр Іванович Єгипетський. Він фігурує лише в оповіданні Курятина і на сюжет не впливає. В образах головних героїв письменник звертає увагу на зовнішність: одяг, постать, вираз обличчя. Все це, доповнене поведінкою героїв, допомагає читачеві зробити висновок про їх характерах. Сам письменник не береться характеризувати внутрішній світ Курятина і Вонмигласова.
У «Хірургії» дуже мало авторської мови, в основному текст побудований у формі діалогу між лікарем і пацієнтом. Завдяки такому прийому, читач може зайняти позицію безпосереднього спостерігача. Особливості художньої форми – причина того, що головну роль в оповіданні відіграють мовні засоби. У промові Курятина раз проскакують профессионализмы: щипці, козяча ніжка ключ. Трапляються такі лексеми і в авторських коментарях, наприклад, письменник вживає термін «тракція». У репліках дячка є старослов’янізми і церковна лексика, що надає образу комізму і колоритності: «Питво моє з плачем расворях», согрешихом, беззаконновахом, ієрей, літургія, вдень, вночі.
