Як авторська позиція виявляється у фіналі пєси Островського «Гроза»?

Написана в 1858 році Островським п’єса «Гроза» і досі актуальна. Конфлікт між старим світом ханжей і новим поколінням розкритий автором вповні реалістично.

Катерина Кабанова – головна героїня, доля якої показова у творі. Вона немов промінь світла в «темному царстві» консервативного містечка Калинов.

Дівчина виходить заміж за чоловіка з багатого купецького стану. Здається, що її життя має стати краще, проте все змінюється до гіршого. Вона звикла до домашнього затишку, але в родині чоловіка панує деспотична жінка – Кабаниха. Невістка для неї стає ще однією іграшкою.

Авторська позиція особливо яскраво розкривається у фіналі твору. Островський робить це не прямо, а за допомогою слів і вчинків персонажів. Трагічний фінал п’єси – Катерина кидається до води Волги. Це було її останнім актом протесту проти тиранії Кабанихи і осоружного їй святенницького світу. Автор підводить до думки, що такий результат був закономірний, адже лише так молода жінка змогла стати вільною. З річки її дістає Кулигин, чоловік близький їй за духом. Він віддає тіло дівчини сім’ї з сумними, але справедливими словами про те, що тепер її душа вільна від зла.

Катерина жила серед нарочито доброчесних людей, які загрузли в старому світі. Вони плекали своє «темне царство» та не впускали в нього світло. Одним з небагатьох, хто намагався змінити Калинов в кращу сторону, зробити його більш прогресивним містом, був Кулигин – механік і годинникар-самоучка. Він – добрий і розумний чоловік, який бачить несправедливість навколо. Про це він не боїться говорити, однак висловити протест активно не може. В образі Кулігіна автор, можливо, показав освічену, свідоме, але пасивну частину населення. Герой – мрійник, який хоче, але не може допомогти, тому просто творить і аналізує події. Так виходить і у випадку з Катериною – він не врятував її, але зробив правильні висновки.

Вчинок Катерини страшний, але тільки так вона допомогла іншим зважитися на свій протест. Дивлячись на бідну дружину, чоловік нарешті перестає боятися, і звинувачує матір у тому, що сталося з Катериною. Кулигин теж насмілюється говорити різко з Кабанихой, чого раніше не було помічено.

Авторська позиція така, що в закостенелом в старому порядку світі потрібні зміни, потрібні сміливі, активні люди. Трагічна доля Катерини повинна сколихнути прогресивні уми, підштовхнути до змін у світі.

З усіх героїв тільки Катерина зважилася на активний протест проти темного царства Калинова. Вона змогла залишитися особистістю навіть у сім’ї деспотичної Кабанихи. Незважаючи на громадський осуд, Катерина намагалася знайти любов. Але чоловік був слабким, а Борис – лицеміром. Тому підтримки в особі чоловіків вона не знайшла.

Автор показує свою позицію в образі Катерини – люди мають право бути вільними і щасливими.