У слов’янській культурі про дитину переважно піклується мати. Батько відсувається на другий план, його завдання – утримувати і забезпечувати сім’ю. У східних сім’ях все по-іншому: там на першому місці стоїть батько. Якщо у дитини є тільки мати, то він уже вважається сиротою. Батько-чоловік допомагає у становленні дитини: синів він вчить бути мужнім, а дочки від батька вчаться, як в майбутньому житті поводитися з сильною статтю. Однак у всіх сім’ях і у всі часи виникають конфлікти між батьками і дітьми. Я вважаю, що незважаючи на те, що батько у житті дитини відіграє важливу роль, потрібно не тільки сліпо довіряти його думці, але і мати своє. Адже саме так людство розвивається і не стоїть на місці.
У російській літературі конфлікту батьків і дітей приділяється велика увага, навіть пишуться твори, цілком присвячені цій проблемі. Візьмемо, приміром, Миколи Петровича Кірсанова з роману Тургенєва «Батьки і діти». Він зразковий батько, намагається виконати свій обов’язок і виховати гідного члена суспільства того часу. Микола Петрович привозить свого сина Аркадія в Петербург і не може кинути його напризволяще. Батько намагається всіма силами зблизитися з сином, дізнатися краще його друзів, цікавиться його захопленнями. Навіщо він усе це робить? Тому що Миколі Петровичу не байдужа доля сина, він хвилюється не тільки про його матеріальної забезпеченості, але й про духовний зміст. Батько розуміє, що незабаром йому доведеться зіткнутися з запереченням Аркадія, так як етап дорослішання, важливе і болюче для батька, не може пройти безслідно. Батько все чудово розуміє, адже колись він сам через це пройшов. Микола Петрович буде терпляче чекати, поки у сина стихнуть пристрасті.
Зовсім інші відносини у Базарова і його батька. Євген презирливо і зверхньо ставиться до нього, всім виглядом показуючи, що моральні засади і професійні навички старого безнадійно застаріли. Між батьком і сином величезна прірва. Чому так вийшло не може сказати ніхто. Проходить час, у Євгена настає період переоцінки цінностей. Базарів повертається в батьківський дім і намагається знайти розраду там. Тільки перед власною смертю приходить до нього відчуття синівської боргу. Він намагається його виконати, але не встигає, тому що його доля закінчується.
Як ми бачимо, роль обох батьків з роману «Батьки і діти» надзвичайно велика. Микола Петрович намагається дізнатися більше про свою дитину, готовий завжди і у всьому його підтримувати. Базарів в кінці шляху усвідомлює, що батько – мудра людина, яка щось розуміє в цьому житті і не бажає зла власного сина. Батько у житті дитини – головний осіб нарівні з матір’ю, тому що ці люди можуть самозабутньо любити і вкладати в своїх нащадків лише найкращі моральні якості.
